Уже з наступного року Мінінфраструктури розпочне масштабну реформу в транспортній галузі, яка зачепить сферу пасажирських автоперевезень. І хоча влада стверджує, що переймається виключно безпекою пасажирів, перевізники побоюються простого перерозподілу ринку. Мовляв, це випливає зі слів першого заступника міністра інфраструктури Костянтина Єфименка про укрупнення фірм-перевізників, під час якого великі власники поглинуть малих.

— Якщо наприкінці 1980-х — початку 1990-х років перевезення в Україні здійснювали 730 перевізників, — пояснив свої наміри високопосадовець, —  і їх можна було порівняно просто контролювати щодо наявності відповідної матеріально-технічної бази, порядку випуску транспортних засобів на лінію, то нині в нас без таксі — 18 тисяч перевізників.

Експерти з організації дорожнього руху вже давно помітили, що наприкінці літа — на початку осені в Києві відчутно (за деякими підрахунками, до 40%) зростає завантаженість міських автомагістралей. Чогось надзвичайного в цьому немає — насамперед треба зважати на вже традиційне пожвавлення активності населення з настанням нового сезону. Тим паче, що в більшості городян закінчуються відпустки, у студентів та школярів — літні вакації, а приміські жителі поспішають уторгувати в столиці якусь копійку за вирощену городину… Тому київські перевізники змушені випускати на маршрути додатковий громадський транспорт.  

На Вінниччині в роботі пошти сталися важливі події. Підписано меморандум про співпрацю між обласною державною адміністрацією та Українським державним підприємством поштового зв’язку щодо розвитку пошти в області. А в центрі обробки кореспонденції запрацювали нові технології, що уможливило прискорення надходжень періодичних видань до споживачів.  

Уже не перший рік звіти про стан аварійності на вітчизняних автошляхах схожі на фронтові зведення. Останнім часом побільшало ще й ДТП зі смертельними наслідками за участю зухвалих мажорів, які після скоєння наїздів втікають з місць злочину, залишаючи людей напризволяще. Резонансні ДТП набули такого розголосу, що Державна інспекція з безпеки на наземному транспорті України разом з Державтотрансінспекцією, громадськими організаціями та профспілками автомобільного транспорту консолідують свої зусилля задля підвищення безпеки дорожнього руху, пасажирських перевезень та транспортної дисципліни.  

Виявляється, опинитися зі своїм телефоном поза зоною досяжності можна не лише через технічні причини (природні катаклізми, викрадений кабель тощо), а й через сварку між операторами. Саме у таку халепу втрапили кримчани, коли 1 серпня «Укртелеком» в односторонньому порядку розірвав договір про взаємоз’єднання мереж із «Кримтелом» через борг останнього в сумі 10 млн грн.  Як результат — майже 20 тис. абонентів залишилися без зв’язку, вони не могли зрозуміти, що сталося. Поза межею досяжності не опинилися лише ті, хто примудрився приєднатися до мережі загального користування через точки дрібних операторів.  

  Хоч вислів про те, що повідомлення з наших автошляхів часто нагадують фронтові зведення, давно вже став штампом у нашого брата-газетяра, звикнути до смертей чи каліцтв на дорогах неможливо. На жаль, помітно зменшити цю страшну статистику не вдається, і не в останню чергу через те, що за безпеку дорожнього руху в масштабах держави одноосібно і повноцінно не відповідає жодна з однозначно причетних до цієї проблеми державних інституцій, зокрема міністерства та інші високі відомства. На сполох здебільшого били і б’ють лише громадські організації, а значна кількість претензій за усталеною звичкою звучить переважно на адресу Державтоінспекції та меншою мірою — Служби автомобільних доріг.

До Євро-2012 головні автошляхи Львівщини (ті, що ведуть до українсько-польського кордону) оновили, а от про решту забули. Аби привернути увагу влади до цього питання, громадськість почала перекривати автошляхи. Напередодні зателефонував колега з Луцька, який повертався з Прикарпаття дорогою через Рогатин—Бібрку, оминувши об’їзною Львів. Проїхавши чималу відстань, не втримався й оцінив стан львівських автошляхів коротко: «жах!». Виняток — хіба що магістральні. «Їх оновили, проте обабіч залишились купи будівельного мотлоху, незавершені ділянки, — продовжив він. — Але хоч їхати можна».  

Угоду про спільний авіапростір з Євросоюзом Україна не змогла укласти у передбачуваний термін. Відповідне доручення Президент дав Кабміну ще взимку. Переговори мали завершитися на початку липня цього року. Та хоча робота над документами не припинялася, часу забракло. Тож вочевидь, терміни укладання угоди треба переносити. У Державіаслужбі, яка відповідає за переговори з Євросоюзом та Єврокомісією, сподіваються, що дату відтермінують на початок наступного року. Принаймні Мінінфраструктури вже звернулося з цим до Президента.  

Більшість пасажирських вагонів, які використовують на залізницях України, нині морально та фізично застаріли. На їх кардинальне оновлення потрібно майже 2 млрд доларів США, однак таких коштів немає. Про це заявив генеральний директор Укрзалізниці Володимир Козак під час урядового брифінгу.
«Нині один пасажирський вагон із нержавіючої сталі виробництва Крюківського вагонобудівного заводу коштує приблизно 2 млн дол. США. Для оновлення парку необхідно зробити закупівлі на 2 млрд дол. Самостійно, без бюджетних коштів, залізниці не зможуть оновити парк пасажирських вагонів», — зазначив Володимир Козак.

Після скандалів, які зчинила преса з приводу висадки з поїздів мам із дітьми, які не мали при собі документів, що підтверджують вік їхніх дітей, ситуація врешті нормалізувалася. Уже ніхто не звинувачує батьків, що вони мали б  знати, що з 22 липня 2011 року діє норма «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України».  
Може й справді хтось знав, але ж ніхто із перевізників документів не вимагав, то навіщо їх було возити з собою? Нині, аби уникнути конфліктів, Укрзалізниця вкотре нагадує, що посадка у вагон без відповідних документів забороняється.