Конюхи прожили багатовікове життя-історію, де чимало героїки та водночас і смутку. Але радість завжди прийме, а журбу здолає материнство. Можливо, тому тутешні родини йшли крізь століття, виховуючи багато дітей. І досі за селом, що опинилося географічно, по суті, на межі трьох районів Тернопільщини, зберігається оксюморон «малий Китай». 49 тутешніх жінок уже відзначені почесним званням «Мати-героїня», відповідні документи на таку саму нагороду подали ще на одну особу.   

Андрій Пінчук і його дружина Ольга мають троє власних діточок і семеро прийомних. Тож велике господарство (а це усяка живність, город, сад, своя тепличка) — у пригоді. Отець Андрій — священик, має вищу педагогічну освіту, сім років пропрацював у державному дитячому інтернатному закладі. Будинок, у якому раніше був скит Тихвінського жіночого монастиря, родині подарувала Дніпропетровська єпархія УПЦ. У просторій хаті сім кімнат: є окремі спальні для дівчат і хлопців, кабінет, зала, бібліотека.
Найстарший син Пінчуків Богдан уже має власну сім’ю, а наймолодшому Стефану – 2,5 року. 

Віце-прем’єр-міністр — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко на брифінгу в Будинку уряду спростував інформацію про те, що Мінсоцполітики готує новий законопроект про зменшення допомоги одиноким матерям, які мають певну величину доходів. «Зараз ніяких нових законів ми не готуємо. Таке рішення прийматиметься лише після публічного обговорення та консультацій з громадськими організаціями та групою жінок-депутатів Верховної Ради», — заявив Сергій Тігіпко.  

Традиційно зустріч Нового року вважається сімейним, домашнім святом. Нинішня винятком не стала: згідно з опитуваннями, застілля у власній оселі збираються влаштувати 71% наших співвітчизників. Ще 14% не хочуть перейматися новорічними клопотами, тож планують «впасти на хвіст» знайомим і друзям, уникнувши тим самим самостійного приготування новорічних страв та прибирання. Решта опитаних (15%) вирішили взагалі відмовитись від традиційних посиденьок: вони мандруватимуть Україною та за кордоном.

Покотилася копієчкою по світу — так кажуть про жінок, які втратили дім, роботу і навіть право на дітей. У дворічного Сергійка — дві залисини. Коли його передавали в дитячий будинок сімейного типу Кондрашевих, Наталя Вікторівна подумала: лишай. Та сестра Настя пояснила — братика облили окропом.  

Денис та Вікторія познайомилися у спортзалі. Вона прийшла на  фітнес, він — покачати м’язи на штангах. Кохання з першого погляду, з першого місяця знайомства — спільне життя. Через два роки на світ з’явився синок —  особлива радість для дідуся.  

Нещодавно знайома вчителька переконувала, що школа хоч і повинна виховувати учнів, але моральні принципи дітям мають прищеплювати в родині. Адже малеча спостерігає за поведінкою батьків і починає їх наслідувати. Тут уже ніяка повчальна інституція не зможе їх переконати в неправильності того чи того переконання. Цікаво, що дослідження, яке провели в Інституті Горшеніна, частково довели її правоту. Так, 83,2% впевнені, що сім’я — головний орієнтир у нелегкому життєвому круговороті.

На прес-конференцію з цієї нагоди, крім посадовців та представників громадських організацій, запросили й родину, в якій є усиновлені діти. Петро і Тамара Дудніки зі Слов’янська Донецької області за останні 8 років усиновили та взяли під опіку п’ятеро дітей, маючи двох власних. 

Та більшість українців досі не надто добре уявляють, що ж це таке — шлюбний договір. За словами міністра юстиції Олександра Лавриновича, інститут шлюбного договору з’явився в Україні у 1992 році з унесенням доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю. На сьогодні поняття, зміст, правила укладання й розірвання шлюбного договору визначені главою 10 Сімейного кодексу, який набув чинності 1 січня 2004 року. Посилаючись на статистичну звітність Мін’юсту, Олександр Лавринович зауважив, що за 19 років існування в нашій державі шлюбний договір поки що так і не набув великого поширення.

Більшість дівчат ще під час навчання у вишах створюють сім’ю. Ті, хто не зустрів там свого кохання, у батьківській родині з роками почуваються самотніми. Як звичайно, вільний час вони проводять  перед комп’ютером. З ким спілкуються по Інтернету, що їх цікавить?  Ця інформація для батьків закрита. Тим часом збігають найкращі  роки, а заміжжя відкладається на невизначений термін. Нерідко 30-річні діви кажуть, що їм нема де знайомитися. На роботі жіночий колектив, на вулиці незручно зупиняти чоловіка, а в кіно приходять переважно парами.