Сьогодні інформаційний чинник у «гібридній» війні Росії проти України не менш важливий, ніж військовий. Адже масштаби застосування інформаційного складника значно розширюються: серед населення в зоні конфлікту; серед населення країни, проти якої ведеться агресія, на території  не охопленій конфліктом; серед громадян країни агресора і серед міжнародного співтовариства.  Формування єдиного й повністю контрольованого інформаційного простору – очевидна стратегія розгортання інформаційної  війни з боку агресора.  Нинішнє пріоритетне завдання  –  дати ефективну і змістовну відповідь передусім на військову, а також на інформаційну агресію проти нашої держави. 

Навесні починається наймаcштабніше прибирання країни. Більшість наших громадян долучається до масових заходів за місцем проживання, метою яких є  прибирання зелених зон та благоустрій територій. Тож приведення населених пунктів до належного стану і створення сприятливих умов для життєдіяльності громадян переросло подекуди з місячника  у дво- і навіть тримісячник  із санітарного очищення територій, зовнішнього впорядкування вулиць, площ, житлових кварталів, їх освітлення, озеленення  тощо.

Саме від людей, їх самоорганізації залежить обсяг та якість проведених робіт.  Адже всі ми хочемо жити в місці, де ошатні будинки, чисті й затишні вулиці, доглянуті пам’ятники, квітучі сади, впорядковані зелені зони. Проте, щоб навести лад у власній державі, одного ентузіазму буде замало, адже чимало проблем  із благоустрою можна осилити лише спільними зусиллями влади і громадян. Зокрема, щодо ремонту автомобільних доріг, заміни обладнання електромереж, газифікації окремих вулиць чи населених пунктів… 

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову через високу концентрацію техногенних об'єктів, які вже не одне десятиліття сприяють забрудненню навколишнього середовища. Серед них виділяють основні джерела негативного впливу на довкілля: транспорт, енергетичні системи та промисловість, що відповідно призводять до різкого  погіршення стану здоров'я населення, наслідком якого є зменшення народжуваності та  збільшення смертності.

Одним із найважливіших завдань держави у галузі охорони здоров’я є забезпечення населення доступними та якісними ліками. Тому серед оприлюднених урядом дій щодо української медицини на 2016 рік пріоритетною, зокрема, залишається система державних закупівель ліків.  

Державна реєстрація прав на нерухомість — основа визнання та гарантування прав населення і бізнесу на землю, будівлі й споруди. Від 1 січня 2016 року, після набуття чинності нової редакції Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», запроваджено нові правила проведення державної реєстрації речових прав на об’єкти нерухомого майна, зокрема й землю. 

Ситуація, яка склалася на сході України, постійно вимагає від нашої держави не лише матеріальних, але й людських ресурсів. Все більше українців змушені братися за зброю, щоб захистити територіальну цілісність і незалежність країни.
Обов’язок держави – забезпечити соціальний захист учасників антитерористичної операції (АТО). Проте чи всі військовослужбовці можуть отримати статус учасника бойових дій і що для цього потрібно? 

В Україні понад три мільйони працівників бюджетної сфери. Сьогодні головною умовою успішної реформи системи оплати праці в цьому секторі економіки є його модернізація в цілому. Передбачається насамперед скорочення надлишкових державних функцій, оптимізація присутності держави в економіці, здійснення доцільних структурних перетворень, використання сучасних ринкових методів управління в оплаті праці українських бюджетників тощо.

Сьогодні війна триває не лише на військовому фронті, але й на інформаційному полі. Важливо відзначити, що Російська Федерація розв’язала проти України так звану «гібридну війну» передусім і для формування єдиного й повністю контрольованого інформаційного простору.

Завдання ж нашої держави полягає насамперед у створенні якісного вітчизняного інформаційного продукту для протидії агресивній російській пропаганді. Для цього передусім має бути посилена реалізація національної інформаційної політики на окупованих російськими військами територіях, створення ефективного телеканалу іномовлення в Україні для формування проукраїнських настроїв за кордоном тощо. 

Реформа Укрзалізниці, що здійснюється відповідно до Державної цільової програми реформування залізничного транспорту і розрахована на 2010-2019 роки, в останній час набуває нового етапу розвитку після минулорічного створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

В очікуванні майбутніх перетворень від корпоратизації галузі залізничного транспорту, які мають створити нові якісні умови передусім для перевезень, пасажири залізничних потягів нині скаржаться не лише на низький рівень послуг, а й на роботу структури взагалі. Вони переконані, що менеджмент нинішньої Укрзалізниці працює не на задоволення потреб і попиту пасажирів, а на власну фінансову вигоду. Зокрема, наводять приклади скасування низки нічних та «зручних» потягів, в обмін на появу нових швидкісних потягів Hyundai, квитки на які перевищили усі очікування українського пересічного пасажира. 

Захист споживчих прав населення забезпечує Закон «Про захист прав споживачів». Саме він передусім регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями різних форм власності. Закон встановлює і права споживачів, які перебувають на території України (не лише громадяни України, а й інших країн), під час придбання, замовлення чи використання товарів (робіт, послуг). Серед них: захист прав споживачів державою; отримання продукції та обслуговування належної якості; право на безпеку продукції; відшкодування збитків, завданих продукцією неналежної якості; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав тощо.

Тож якщо споживачеві було продано низькоякісний товар, продавець зобов’язаний замінити його на товар належної якості або повернути покупцеві сплачені кошти. Якщо ж порозуміння на цьому рівні не знайдено, споживач має право поскаржитися зокрема у Державну службу України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, яка утворена шляхом приєднання Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів і Державної санітарно-епідеміологічної служби України.