На одному з модних нині телевізійних токшоу затятий фанат права «народу Донбасу» на особливий статус запінившись репетував, що він категорично проти того, щоб це питання виносили на всеукраїнський референдум. Мовляв, з якого дива львів’яни чи полтавці мають вирішувати, як жити «рускоязичним» на Донеччині й Луганщині?

Маршрутні автобуси, або просто маршрутки, увійшовши в наше життя, ніби водогін, збудований рабами Риму, займали стійкі позиції в міських і міжміських автоперевезеннях. На жаль, і ДТП з їхньою участю стали звичним явищем. Ось серпневе повідомлення поліції: троє людей загинуло, дев’ятеро постраждало внаслідок зіткнення легкового автомобіля з рейсовим автобусом «Богдан» сполученням Миргород — Черкаси на виїзді із селища Чорнобай на Черкащині. А ось і зовсім свіже з Черкас: серйозне ДТП сталося за участю маршрутного автобуса №22 та легкового автомобіля. Водії порушили пункт 13.1 Правил дорожнього руху: «Недодержання безпечної дистанції, інтервал, зустрічний роз’їзд».

Щоразу приїжджаючи до рідного селища Миколаївка (донедавна Жовтневе) Білопільського району на Сумщині, неодмінно навідуюся до місцевого ставка, а саме Заводського (в окрузі їх майже десяток). Адже тут минуло дитинство і моє, і тисяч земляків. Зупинюся на березі, помилуюся його плесом, подумки повернуся в минуле, де ще живі батьки, стільки друзів, знайомих, однокласників — і все життя попереду.

Буває так, що деякі речі в нашому житті ми вважаємо другорядними. Проте з віком дедалі більше дивуєшся: чимало з того, що вважав другорядним, виявляється головним. Ідеться насамперед про українську культуру, літературу та кіно.

Напевно, ніколи не знайду правильної відповіді на запитання, чому благі наміри комунальних служб зробити для людей краще зазвичай закінчуються тим, що стає навіть гірше, ніж було. Куди тільки не скаржилася, в кого лишень не запитувала, ніхто не може мені цього пояснити.

Останнім часом на вулицях Полтави стали бігати собачі бандформування, на які чомусь не зважають ні в поліції, ні у відділі регулювання чисельності безпритульних тварин міського КАТП. Зокрема в селищі Яківці їх можна зустріти біля центрального продуктового магазину: великі кудлаті й гладкошерсті собацюри незворушно сидять або лежать на ганку магазину, можуть запросто підбігти й понюхати вашу авоську з хлібом. А якось стою в магазині в черзі за рибою, випадково глянув собі під ноги, а навпроти мене під прилавком розвалився один із цих кудлатих «бомжів». Ще пощастило, що не наступив йому на лапу. А всі робили вигляд, ніби не помічають пса, хоч і оминали місце, де він відпочивав. Купиш щось м’ясне, то так і пильнуй, щоб песики не вихопили його в тебе з торби дорогою.

У нинішніх умовах дуже активно розвиваються не лише численні політичні партії, а й розмаїті громадські організації різновекторного спрямування. Найпотужніші й найчисленніші серед них профспілки. За інформацією інтернет-ресурсів, чисельність первинних профспілкових організацій, що входять до Федерації профспілок України, становить майже 53 тисячі, загальна кількість членів — 4828 тисяч осіб. За кордоном ці структури здатні запобігати і врегульовувати чи не всі соціальні конфлікти, розв’язувати нагальні та необхідні завдання, ефективно захищати інтереси людей праці.

Звичний у спорті термін «друге дихання» в буденному неспортивному житті набуває іншого забарвлення. Зазвичай про ймовірне настання другого дихання ми, журячись, ділимося із близькими, коли перше закінчується або його вже немає.

Життя обертається найнесподіванішими сторонами, які інколи набувають навіть саркастичного вигляду. Бо хто б міг подумати, що люди, які нині виходять під Офіс Президента з гаслом «Ні капітуляції!», ще вчора палко аплодували йому під час інавгурації.

Якось на світанку йду околицею Вінниці, аж раптом чую, як позаду хтось балакає. Озираюсь і бачу крутий велосипед з усіма прибамбасами, а за кермом — молодий здоров’яга в спортивному екіпіруванні. «Чоловіче, поступіться дорогою велосипедистові!» — твердо сказав він. «Але ж тротуар безлюдний. Об’їхав би, та й годі», — подумав про себе. «Ця частина тротуару для велосипедистів. Поступіться дорогою!» — вперто повторив він.