Прочитала крик душі колеги Віктора Шпака («Непорядок і в Парижі непорядок», «УК» №207 від 3.11.2018 р.). Справді, не хотілося б опинитися на його місці — це я про зустріч в аеропорту Шарль-де-Голль з неадекватним митником.

Мовне питання в Україні неминуче стає предметом маніпуляції для різних політичних сил під час передвиборчих кампаній. І процес ухвалення нового закону про державну мову, який має замінити одіозний закон «Колесніченка — Ківалова», скасований Конституційним Судом,  не став винятком.  Новий мовний законопроект почали використовувати в  політичній боротьбі  ще до розроблення і оприлюднення  його повної оновленої версії

Звісно, хтось може заперечити, проте, як на мене, проживання у хрущовці має певні принади. Почати хоч із того, що споруда лише п’ятиповерхова і не потребує ліфта, який у висотках постійно ламається або з нього крадуть мотор. І тоді сходження на поверхи вище від десятого перетворюється для тамтешніх мешканців на спортивний марафон

Найбільша і найцікавіша сцена сьогодення — поведінка сучасників. Громади, малі й великі, орієнтуються на краще. Разом з тим чимало людей діють як легше та простіше їм.
В одному із сіл городянин має стару хату як дачу. Навпроти — будинок селянина Миколи. У будні, коли сусіда немає, Микола зі свого двору через дачу візком вивозить сміття в берег. Себто в зелену зону ставка. Може й не довезти, а висипати в кінці городу. Люди про це розповідають дачникові, але сусід клянеться: «Щоб я це зробив чи з твого городу щось взяв? Та ніколи!»

Нещодавно слухав по радіо виступ керівниці однієї з музичних передач. Прекрасний тембр голосу, вишукана українська мова, високий професіоналізм у викладанні теми розмови — все це привернуло мою увагу. Тобто як кажуть, заслухався. І так було до того, як ця талановита жінка почала вживати майже у кожному реченні слова-паразити «е-е-е»», «а-а-а». Після чергового екання почав втрачати інтерес до її виступу і врешті вимкнув радіо. Тому що з початку передачі вважав ведучу інтелігентною людиною. А потім за вживання слів-паразитів змінив ставлення, і вона вже для мене не слугувала прикладом володіння ораторським мистецтвом

Здоровою хоче бути кожна людина. А батьки бажають насамперед здоров’я дітям. І кладуть синові чи доньці на тарілку лише корисне, намагаються забезпечити їх вітамінами, як кажуть, ладні й небо прихилити. Однак більшість часу дитина проводить без батьків, а тому буває, чіпляються до неї нежить, кашель чи температура. І відпрошується вкотре мати з роботи після тривожного дзвінка вихователя або вчителя, летить додому, щоб огорнути турботою хворого

Зораним полем їде чоловік, стоячи у відкритому причепі. І на ходу скидає великою лопатою у вогку глину — ні, не гній чи компост, а великі червонобокі яблука.

Це відео про фермера з Буковини, який через низькі закупівельні ціни частину зібраних фруктів використав як добрива для полів, сколихнуло мережу. Люди у відгуках обурювалися, що замість цього марнотратства краще віддали б сортові яблука у школи чи АТО. Інші радили таким дарувальникам самим найнятися до садівників доглядати яблуні за 400 гривень на день, а потім зароблені кошти віддати у школи чи АТО. Хтось нарікав на нестачу державної підтримки садівників. Ще хтось радив фермерові пустити на дрова і самі яблуні. 

Коли мені кортить придбати нову річ замість старої, намагаюся себе стримувати і проаналізувати ситуацію. Наприклад, моєму смартфону рік. Звісно, за цей час з’явилися нові моделі з новими функціями, формами, наповненням. Мабуть, слід замінити його, а в ідеалі придбати айфон. Та є один-єдиний стримувальний чинник — гаманець, якому не витримати моїх примх. Можна, звісно, позичити гроші і придбати той модний телефон. І тут виникає ще одне питання: чим не влаштовує старий? Навіть на 20% не використовую його можливостей. Логічно? Так. Тож нехай ще послужить мій не такий вже і старенький телефон. Що занадто, то не здраво. І поки що не по кишені

Відомий вислів Антона Чехова про рушницю, яка на початку п’єси висить на стіні, а наприкінці обов’язково має вистрелити, давно витримав випробування часом. І в драматургії, і в житті. Тим більш, що із класики відомо: життя — ще той театр

Понад півроку тому Національний банк України значно спростив процедуру відкриття рахунків фізичними особами в закордонних банках. Фактично ліквідовано інститут отримання спеціальних ліцензій від регулятора для відкриття таких рахунків за межами нашої держави.