Прошу слова

  • Любомира КОВАЛЬ

    Біометрія по-нашому — безжальна та марна?

    Кожному українцеві принаймні тричі за життя доводиться звертатися по оформлення або переоформлення найголовнішого документа — паспорта громадянина

  • Олена ІВАШКО

    Навіщо вибір без права вибору?

    П’ять вечорів мого життя втрачено марно. Два з них пішли на участь у зібраннях з приводу обрання компанії-управителя наших будинків. Три було присвячено написанню протоколів з приводу зібрань, що відбулися в ті два вечори

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Бережіть своє життя

    Жоден похід в інтернет по чергову порцію новин не обходиться, на жаль, без повідомлень про автомобільні аварії. А на одному з телевізійних каналів вечірня передача на третину складається із сюжетів на відповідну трагічну тему. Насправді немає різниці, чи смертельною була дорожньо-транспортна пригода, чи тільки з постраждалими, — завжди ймовірно, що зі зламаними ногами чи руками зламається й доля людини, що часто призводить до непоправного

  • Олександр КРЮЧКОВ

    Піднімаємо економіку. Не свою…

    Під час новорічних свят (у перервах між застіллями) ознайомився з рейтинговими матеріалами України. І, зізнаюся, був здивований, що українці позаторік (свіжіших — за 2018-й — даних поки що немає) випередили представників інших держав (насамперед вихідців із Сирії) «за числом запитуваних у Європі посвідок на проживання». Про це повідомило Європейське статистичне відомство, зазначивши,  що приблизно 662 тисячі громадян України (з майже 3,1 мільйона європейських іноземців загалом) отримали 2017-го в ЄС первинний дозвіл на проживання. При цьому 88% наших співвітчизників — у Польщі (сирійцям, для порівняння, видано 223 такі дозволи переважно в Німеччині)

  • Надія МАКУШИНСЬКА

    Чому економимо на майбутньому?

    Натрапила на оголошення про захопливий платний тренінг. «Набираємо групу з восьми осіб, оскільки з більшою кількістю слухачів важко організувати продуктивне навчання та взаємодію», — зазначали організатори. Тільки вдумайтеся: у групі максимум восьмеро дорослих свідомих людей, яких дуже цікавить тема тренінгу. Інакше ефективного навчання не буде

  • Богдан АНДРУШКІВ

    Розбудовувати, а не сіяти агресію

    Управління державою та суспільні процеси, що в ній відбуваються, повинні мати всеосяжний ідеологічний вплив. Інакше всі добрі ініціативи в час державного становлення деструктивні сили постараються безславно інфільтрувати. Політики й науковці, громадськість і духовенство нині розриваються від суперечностей, посіяних нашими недоброзичливцями. Живемо в третьому тисячолітті, проте, хоч не голі й босі і не дуже голодні, як це буває під час війни, протистоїмо ненажерливому агресорові. 

  • Олег ГРОМОВ

    Чи потрібна українським містам муніципальна варта?

    Не секрет, що криміногенна ситуація в Україні не така, як мала б бути. Тож кілька років тому активісти, підтримані силовими структурами, вирішили створити альтернативну організацію, яка була б активним помічником місцевим відділкам поліції в охороні громадського порядку. Її назвали дуже гарно: «Муніципальна варта». 2015 року в першому читанні було ухвалено відповідний законопроект «Про муніципальну варту», про який відразу ж забули. Його було спрямовано на правки до другого читання, і все залишається як є ось уже третій рік. 

  • Роман КИРЕЙ

    Невже бібліотека не потрібна?

    У Золотоноші на Черкащині можуть закрити центральну районну бібліотеку. Ця новина схвилювала багатьох, хоч остаточне рішення про закриття закладу ще не прийнято. 

  • Дві війни солдатів-афганців

    25 грудня 1979 року в Афганістан було введено обмежений контингент радянських військ. Пригадую, як ми, люди військові, сприйняли повідомлення ТАРС про це. Розуміли, що нічим добрим таке не завершиться. Бо чітко усвідомлювали, що війни розпочинають політики, а за їхню недалекоглядність, часто злочинну, розплачуються життями солдати. Так було після введення військ СРСР в Угорщину 1956 року, а потім у Чехословаччину 1968-го. Так сталося і в грудні 1979-го, коли політична верхівка СРСР ухвалила рішення про введення військ у ДРА. Проти цього виступали деякі високопоставлені військові, застерігаючи тодішніх керманичів країни про катастрофічні наслідки військового вторгнення. Та до їхньої думки не дослухалися

  • Мисливці — не вбивці!

    Останніми роками в українському суспільстві триває протистояння між зоозахисниками і людьми, які не менше люблять природу, — мисливцями. На жаль, антимисливський рух поширюється в ЗМІ, соціальних мережах, під час публічних акцій. Прикривається цей рух турботою про бідних тваринок, а «кровожерливих» мисливців зоозахисники називають не інакше, як браконьєрами і вбивцями. Як мисливець у сьомому поколінні спробую розвіяти цей міф