Недавні протести чорнобильців та інших пільговиків, викликані зменшенням соціальних виплат, змушують владні структури уважніше ставитися до запитів цих людей, оперативніше реагувати на недоліки, пов’язані з їхнім обслуговуванням. Ось і в Черкасах чимало чорнобильців обурені тим, як держава забезпечує їх безплатними ліками. Подібна ситуація склалася й у деяких районних центрах. Добре, що місцева влада дослухається до скарг цих людей, намагається наводити порядок.  

Голова КМДА Олександр Попов зобов’язав керівника КП «Київпастранс» Миколу Ламбуцького їздити на роботу і з роботи виключно міською електричкою. Щоб на власному досвіді вивчити «температурний режим» у вагоні. Таку інформацію ми знайшли в Інтернеті і, щиро кажучи, майже поспівчували посадовцеві. Бо вивчати йому буде що. Там, розповідають люди, які щодня користуються цим видом транспорту, такий «дубняк», що кожна поїздка — майже подвиг. Це для звичайного киянина, який звик до подібних «сюрпризів».

Особисто для мене згадки про афганську війну насамперед асоціюються із капітаном-«афганцем», із яким служили разом в одному танковому батальйоні. Серед інших офіцерів наш зампотех (заступник командира по технічній частині) виокремлювався справді фаховим знанням найтонших нюансів експлуатації і обслуговування бронетехніки, а ще — регулярними запоями.

Час від часу подумки повертаюся до однієї розмови. Співбесідник — голова сільськогосподарського підприємства. Він із тієї плеяди сучасних господарів, завдяки яким відроджуються занепалі поліські села: люди одержують роботу, дорогу, газ і водогін, не лишаються поза увагою і життєво важливі заклади — ФАП, школа, дитсадок тощо.  

Під час нещодавнього піку низьких температур стояв в амфітеатрі станції метро «Героїв Дніпра». Пив каву. Аж раптом картина, яка, здалося, могла збити мороз одразу на десять позначок. Четверо псів-безхатченків, вишикувавшись у колону, статечно прямували поближче до тепла, що його зі свистом викидала ненажерлива підземка. І не в тому річ, що живими залишалися сірки в умовах роздутої епідемії сказу, а... Кожен пес, чимось нагадуючи зовнішні труби опалення, був старанно закутаний у ганчірки і перев’язаний мотузками.  

З вікон моєї квартири, що в одній з п’ятиповерхівок, добре проглядається центральна частина Сум. А що вже казати про небесну сферу над обласним центром! Як тільки якесь свято чи подія, не треба поспішати на площу Незалежності, аби подивитися барвистий феєрверк чи салют. Став біля вікна — і милуйся різнокольоровим дивом, яке, щоправда, потроху перестає дивувати: останнім часом подібні автографи дедалі частіше з’являються над слобожанським містом.  

У цьому закладі з неяскравою назвою «спеціалізований загальноосвітній», іншими словами — школа-інтернат, куди потрапляють діти з відхиленнями здоров’я і з неблагополучних сімей, здивував не басейн, а культура поведінки учнів. В коридорі на перерві ні мене, ні фікуси ніхто не збивав з ніг і з точки опори. В класі на запитання дорослих відповідали, щоразу піднімаючись з-за парти.   

Гідрометцентр Франції «Метео Франс» встановив помаранчевий, передостанній, рівень небезпеки у 41 департаменті країни у зв’язку з різким похолоданням і снігопадами. У великих містах терміново створюються пересувні пункти-притулки для бідних і бездомних людей.  

У селищі Ровжі, а це Вишгородський район на Київщині, засяяли вуличні ліхтарі. Не так щоб на кожному стовпі стрункими рядами… Поетично кажучи, як іскри Вселенської душі, що на кожному кроці не трапляються. Однак і це викликало у місцевого люду неабияке збудження.  

Погодні умови в Києві, як і по всій Україні, такі, що добрий господар і собаку на вулицю не вижене. Статистика про померлих від холоду — як скупі зведення з фронтів. Здебільшого гинуть ті, хто з тих чи тих причин опинилися на вулиці. Тим більш страшно, коли майже в центрі столиці замерзають люди в будинку! Однак усе по-порядку.