Прошу слова

  • Олександр ВЕРТІЛЬ,

    На брухт порізали і пам’ять, і майбутнє

    Ця недавня новина не просто вразила, а відгукнулася гіркотою і болем. У моїй рідній Миколаївці в Білопільському районі стали різати на металобрухт обладнання цукрового заводу. Уже пішли у безвість буртоукладальні машини, окремі лінії, найближчим часом автогени дістануться інших ділянок.
     

  • Вікторія ВЛАСЕНКО

    Таємниці київських дворів

    Ніщо так не зближує сусідів, як ремонт у під’їзді, організований за зібрані громадою кошти. Цю істину я по-справжньому зрозуміла лише тоді, коли одного тихого липневого вечора мешканці нашого під’їзду зібралися у дворі на жартівливу церемонію його відкриття — із шампанським і черешнями, щоб перерізати червону стрічку на свіжопофарбованих дверях із новими латунними ручками.

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Хвала фізичній праці!

    У нашому дворі є колонка, що тримає мене в напрузі ось уже кілька років. Періодично я знімаю з неї кришку і з острахом зазираю вниз, перевіряю стан старої водопровідної чавунної труби і молюся, щоб прослужила ще бодай кілька років. Страшно навіть подумати, у скільки може обійтися її заміна. Мабуть, у кілька тисяч доларів. А де їх узяти? Ось і турбуюся щоразу, коли заглядаю в горловину колодязя. Востаннє це робив на початку літа.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Солом’яний бичок

    «Тарас Бульба» вклав на лікарняні ліжка», «На рок-фестивалі в Дубні потруїлися люди», «Масове отруєння шаурмою», — стрічка новин, здається, не встигає приплюсовувати повідомлення на одну й ту саму тему.
    Справді, відомий рок-фестиваль «Тарас Бульба», що звично проходить у липні у давньому Дубні, цього разу був із гірким присмаком несвіжої шаурми. Принаймні вже 14 людей, які купили її в одного підприємця, заявили про симптоми гострої кишкової інфекції.

  • Любомира КОВАЛЬ

    Куди й чому зникає толерантність?

    Мабуть, усі батьки намагаються виховувати ще змалечку в дітей повагу, виваженість й толерантність до інших. А якщо це літні люди або той, хто має обмежені можливості, то їх буває ще й шкода і природно виникає бажання допомогти. Так само, як і тим, хто потрапив у складні життєві обставини.

  • Богдан АНДРУШКІВ

    За заслуги перед державою, а не чиновництвом

    За підсумками соціологічного дослідження, в Україні, крім державних нагород, чимало громадських, відомчих і регіональних відзнак, які вручають за визначні заслуги перед… державою. Отож держава зацікавлена у виробленні ідеології, підтримці та удосконаленні нагородної справи, координації цих процесів, щоб отримати від втілення таких ініціатив якнайбільший пізнавальний, заохочувальний, виховний та соціально-економічний ефект.

  • Олег ЧЕБАН

    Кмітливий «заєць» на велосипед не сяде

    Міський громадський електротранспорт — це та частина нашого життя, де всі соціально рівні, одне слово, пасажири. Якщо у тролейбусі сидіння дрижить, не слід цим перейматися, бо ви тут тимчасовий, та й трусить ним лише тоді, коли під підлогою калатає якась залізяка, що її хтось не прикріпив. Хто? Такі, як ми. Ліпше зосередитися на виховній функції громадського транспорту.

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    З якими знаннями прийде лікар

    Різні соціологічні опитування засвідчують позитивні тренди в системі охорони здоров’я. І це не може не тішити. Так, аналіз соцопитувань, проведених з 2016-го по 2019 роки, показує, що більшість українців задоволені сімейним лікарем (якщо у 2016-му лише 55% респондентів знали своїх сімейних лікарів, то 2019-го таких було 81%, чому, звісно, посприяло ухвалення закону про трансформацію системи охорони здоров’я). Зростає й довіра до програми «Доступні ліки» (понад 90% респондентів схвалюють її, бо вона гарантує ліки безоплатно чи за зниженою ціною, і приблизно 20% українців регулярно користуються цією програмою). Оновлюється медичне обладнання. Українці рідше дають хабарі в медзакладах, які стають дедалі відкритішими.

  • Павло КУЩ

    Донецькі уроки української

    «Уночі йому снилася велика зграя жовтих воронів із жовтими горобцями впереміш». Гм… Таке снилося Климкові. А Климко — його улюблений герой з однойменної повісті Григора Тютюнника, про що він недавно написав у шкільному творі.

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Гороб’яча мати

    Діти гралися біля хати, аж раптом над головами в них щось зашаруділо, потім пролопотіло крізь листя абрикоса, і просто під ноги їм упало манюнє горобеня. Було воно ще жовтороте й голе, тільки на кінчиках крил і на хвості стирчали колодочки.