Вулиця Гоголя в Черкасах — один із тихих зелених куточків обласного центру, де раніше можна було прогулятися, подихати свіжим повітрям. Все це, на жаль, у минулому. Спробуйте пройтися цією вулицею тепер: немає благоустроєного тротуару, сморід від численних сміттєвих звалищ із горами відходів, навислі сухі гілки від колись здорових дерев — ось що визначає вигляд цієї вулиці. Та хіба тільки цієї!

Цьогорічний першовересневий День знань став особливим для жителів тимчасово окупованого Донецька. Йдеться насамперед про дорослих донеччан, негативні стан і емоції яких змушують згадати біблійний вислів про те, що певні знання тільки примножують журбу. Адже у вересні люди із сумом дізналися: попередні балачки про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги — не українська пропаганда і не підступні дії укропівської диверсійно-комунальної групи, а сувора дійсність. З 1 вересня у так званій республіці ціни на послуги водопостачання збільшилися майже вдвічі, а квартплата й вивезення сміття — на третину. 

Нещодавно в центрі Сум зустрів давнього приятеля, з яким спілкуємося вряди-годи, однак щоразу ділимося якимись цікавими новинами чи навіть історіями зі свого життя. Ось і цього разу, стоячи біля ЦУМу, розговорилися про те про се, аж поряд зупинилася яскрава автівка. То було таксі — не просто із традиційними шашечками, а розмальоване, барвисте, одне слово, незвичне.

Цього року 1 вересня згадували, що 80 років тому почалася Друга світова війна. У Дніпрі на зустрічах із школярами, які починають новий навчальний рік, візьмуть слово й чорнобильці Соборного району, проголошуючи власну місію миротворчості від імені старшого покоління. Ми винайшли зброю, яка долає ворогів миру, не проливаючи ні краплини нічиєї крові. Ця зброя — слово і діло.

Досі літні відпуски намагався проводити на морі. Навіть не сподівався, що саме у спекотну пору дуже добре відпочивати в горах, а саме в Українських Карпатах. Хотілося не лише подихати духмяним гірським повітрям і ще раз придивитися до колоритного й неповторного життя гуцулів, а й як економічному журналістові з’ясувати питання розвитку гірських територій, зайнятості населення.

Позаду чергові президентські й дострокові вибори до Верховної Ради України. На порозі початок роботи її І сесії ІХ скликання. На які зміни у країні можуть очікувати мільйони співвітчизників, адже їм уже набридли постійні облудні обіцянки політиків, що давно втратили довіру народу, якому вони зобов’язані служити вірою і правдою, піклуватися про його щоденні життєві потреби, а не вважати себе господарями? Невже й справді вони, живучи поряд з нами, жити разом з нами не хочуть? Вони мають усвідомити, що свій народ треба любити, віддавати йому серце і душу.

Як застерігав лікар Комаровський, після кору в Україну таки прийшла дифтерія. Днями у молодої хмельничанки підтвердили цей діагноз. Страшний і вбивчий у прямому й переносному значеннях. Адже смертність від хвороби сягає 50%, твердять лікарі. Та найстрашніше, що лікувати її в ХХІ столітті в Україні нічим.

Майбутні покоління українців, як і завше, у серпневі дні відзначатимуть 100, 300 чи 500 років Незалежності України і, схоже, вкладатимуть трохи інший зміст у цю дату та її значення. А детально вивчаючи минуле, звернуть увагу, що перші 28 чи й усі 30 літ незалежності, які випали на нашу долю, мають ще й певні ознаки айсберга. Мовляв, на його видимій верхівці є прапор кольору чистого неба і стиглої пшениці. Тут і прадавній тризуб та гімн із рядками: «Ще не вмерла…» А поряд — люди, сповнені гордості за історичне минуле держави та віри у її краще майбутнє. І велика частина із них не сторонні спостерігачі, бо своєю працею активно розбудовували державу та зі зброєю в руках захищали її незалежність.

Спекотні липень і серпень кличуть багатьох рятуватися в Карпатах, де ця пора року ідеальна для відпочинку. Замість задимлених проспектів — свіжість лісу, замість знервованих офіціантів дорогих ресторанів чи кафе — розважливі господині, які з усмішкою кладуть на стіл токан із бринзою, не просячи за нього соточку». Порівняння на користь літнього відпочинку в гірській місцевості можна наводити й далі.

Днями повернулася з відпустки. Була вона цього разу більш ніж насичена країнами та враженнями від них. І враження ці були теж дуже різноманітними: приємними, повчальними й навіть курйозними. В Італії першим відвідала невеличке містечко у передмісті Турина Канавезе. Місцина дуже мила: охайна, затишна, зелена, з невеличким озером. Якось одразу відчуваєш: ти за кордоном.