Якось наважився провести цікаву й корисну зустріч. Вирішив запросити на так званий обід відразу трьох місцевих лідерів політичних партій-опонентів. Тих самих, які на недавній акції в центрі міста так зчепилися — хоч водою їх, забіяк, розливай.
Міркував так: коли гості, скуштувавши наїдків і напоїв, трохи розслабляться і подобрішають, спробую їх помирити. Бо якщо на словах поодинці вони голосно ратують за Україну і її народ, то чому на ділі тільки чубляться між собою і частують одне одного тумаками? Чому, питається, їм не об’єднатися й гуртом долати тимчасові чи вічні труднощі та перешкоди? 

Що таке щастя? Доводилося читати чимало трактатів на цю тему. Одні вважають щастям те, що давно минуло й не повернеться. Іншим достатньо для щастя якоїсь «дрібниці», приміром, аби одужала кохана людина. Мешканцям 45 будинків у Черкасах, як вони зізнаються, щастям буде одержати нарешті в трубах гарячу воду, якої немає через численні пориви тепломереж. 

«Стоїть у Донбасі чорне-чорне місто. А в ньому стелиться чорна-пречорна вулиця. На ній будинок — чорніший за чорне вугілля. За скрипучими чорнющими дверима — така сама кімната, де стіни й підлога такого кольору, немов тут шахтарі після зміни качалися. Посеред кімнати стовбичить чорний стіл і такі самі стільці. На них сидять два чорні-чорні, бо також у сажі, аборигени краю. Довго мовчали, немов води в роти понабирали, а потім один зітхнув: «На якого дідька ми оті українські газети й книжки палили!? Адже ніякої українізації, якою нас довго і вперто лякали, насправді немає…»  

Кілька місяців тому отримала «лист щастя» від управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь. Там ішлося про те, що я як приватний підприємець заборгувала державній скарбниці… 600 гривень. Річ у тому, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Згідно з ним зокрема підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування — єдиний податок, зобов’язані щомісяця сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в Держказначействі.  

Нещодавно Сумами прокотилася доволі неприємна новина. В одному з нічних клубів міста під час організації так званого пінного шоу постраждали кілька відвідувачів. Уранці наступного дня всі вони відчули біль в очах, а одному з юнаків стало зле: він не побачив… себе в дзеркалі. 

Усе це не лише «прикрашає» історичну частину міста, а й прямо загрожує безпеці перехожих. Не знаю, скільки ще має вибухнути кавоварок на колесах, аби заборонити цей з дозволу сказати сервіс або хоча б прибрати його з людних місць. Адже охочих пити каву, а тим паче, вино, стоячи посеред вулиці, й закушувати вихлопними газами не так уже й багато. Куди більше тих, кому вони перегороджують вихід з метро.  На периферії (у спальних районах) і того гірше. Приміром, санкціонований ринок неподалік Дарницького залізничного вокзалу впору закривати.  

Звісно, що просування будь-якої країни колишнього соціалістичного табору до ЄС надає їй як переваги, так і загострює проблеми, які були притаманні плановим «комуністичним» економікам. Нещодавно в цьому я особисто переконався, коли подорожував і відпочивав у двох балканських державах — Румунії й Болгарії. Попри те, що ці країни є членами ЄС ще з 1 січня 2007 року, вони залишаються бідними. 

— Якщо на полицях нашого магазину ви знайдете товари з вичерпаним терміном придатності, не проходьте повз. Обов’язково принесіть їх на касу. І ми обіцяємо одразу повернути вам за них гроші. Прямо тут і зараз, з рук у руки! 

Улітку батьки нудяться: діти розбіглися хто куди. І ось у парку гуляють чи зовсім малеча, яка ще тримається маминої спідниці, чи пенсіонери. Зустріла тут і знайому пару, що повільно прогулювалася алейками під каштанами. Такі собі імпортно-позитивні: вона — у солом’яному капелюшку, обоє — в екологічному льоні. Розговорилися. 

Статистика надихає. За роки незалежності середня очікувана тривалість життя в Україні зросла з 69,3 року в 1991-му до 71,15 року в 2012-му. Але якщо копнути глибше, з’ясовується, що шлях до довголіття був не надто плавним і найшвидше очікувана тривалість життя збільшувалася в 2009–2011 роках. Для чоловіків — на 3,4 року, для жінок — на 1,6 (у них були кращі стартові позиції, тому прогрес не такий великий).
А якщо врахувати, що спочатку крива очікуваної тривалості життя після набуття незалежності пішла не вгору, а вниз, взагалі можна заплакати від радості.