Ще рівно два десятиліття тому на цій ділянці південної околиці міста Лебедин, що на Сумщині, був звичайнісінький пустир з єдиною «окрасою» у вигляді занедбаного сараю. І навряд чи хтось зміг би тоді передбачити, наскільки разюче зміниться з часом місцина, а саме: з’явиться аграрне міні-містечко із низкою споруд виробничого призначення, де матимуть постійну і гарантовану роботу майже півтори сотні городян.

Але сталося саме так. Нині тут успішно працює ТОВ «Крук», одне з флагманів аграрного виробництва не тільки на Сумщині, а й в Україні.

Про трудові будні товариства, перспективи розвитку і благодійність кореспонденту «УК» розповідає його засновник і директор Валерій ЧАЛИЙ.

Підняв його в небо екіпаж у складі командира, льотчика-випробувача Євгена Галуненко, другого пілота Сергія Трошина та провідного інженера Олександра Макіяна. 

15 і 18 жовтня в Запоріжжі близько півтори сотні осіб у масках із символікою однієї з радикальних організацій протягом кількох годин блокували основні прохідні ЗМК «Запоріжсталь», поставивши під загрозу роботу всього багатотисячного колективу комбінату. Блокуючи проїзд вантажівкам, вони заявляли про екологічну спрямованість своєї акції.

Пікетувальники  на півдня  заблокували транспортні артерії комбінату,  перешкоджаючи його виробничій діяльності. При цьому працівники комбінату і підрядних організацій не могли потрапити на свої робочі місця, також було перервано постачання обладнання та сировини.

У генерального конструктора — генерального директора КБ «Південне» Олександра Дегтярева є улюблений анекдот про англійського хлопчика, який був німим. І раптом, у 14 років, за сніданком він сказав: «Сьогодні грінки підгоріли!». Коли хлопчика почали розпитувати, чому ж він досі мовчав, той відповів: «Раніше все було нормально». Олександр Дегтярев теж дотримується думки, що не потрібно говорити зайвого, коли все нормально. Але на сьогодні керівник потужного КБ вважає доречним розповісти про поточні плани підприємства, зробити певні висновки та спланувати майбутнє. 

Потрапити за прохідну єдиного в Україні підприємства, де оновлюють легкоброньовану військову техніку — бронетранспортери всіх модифікацій, бойові машини піхоти (БМП) і десанту (БМД), — сторонній людині непросто. Отож не дивно, що навіть декому з журналістів побувати на Державному підприємстві «Житомирський бронетанковий завод» вдалось лише завдяки недавньому візиту міністра оборони України Валерія Гелетея, чий приїзд красномовно засвідчив особливу роль місцевих танкобудівників у зміцненні обороноздатності країни. 

Принципово збільшити пропускну спроможність Одеського міжнародного аеропорту дасть змогу новий пасажирський термінал, який планують здати в експлуатацію у другому кварталі 2015-го. Загальна площа цієї чотириповерхової споруди становитиме 28 тисяч квадратних метрів. Вартість проекту — близько 670 мільйонів гривень. 

Відколи запровадили День шахтаря, а вперше його відзначали 29 серпня 1948 року, ще ніколи гірники Донбасу не зустрічали своє професійне свято за таких умов. Хоча до потужних вибухів і пожеж, які миттєво перетворюють тісні виробки на пекло, шахтарям, на жаль, не звикати. Але віднедавна вибухи гримлять і на поверхні — поміж териконів, копрів, вентиляційних стовбурів, адміністративних будинків вугільних підприємств та осель гірників. І жертвами бойових дій стають не тільки представники мужньої і найбільш ризикованої професії, а й члени їхніх сімей. 

Запитайте в Харкові, як проїхати до авіаційного заводу, і вам точну адресу та маршрут вкаже навіть підліток. Бо ХДАВП для півторамільйонного міста є не лише підприємством зі славетною історією, стабільною роботою, перспективним майбутнім, а й гордістю Слобожанщини, одним із провідних заводів в авіаційній галузі України. Ефективна співпраця з АНТК ім. О.К. Антонова, конкурентоспроможна продукція, а також стратегічно правильна маркетингова політика дали змогу ХДАВП зайняти гідну нішу на міжнародному ринку авіатехніки, вибороти популярність у секторі регіональних транспортних літаків. 

Двадцять п’ятий президент США Джон Кеннеді колись сказав: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас, питайте, що ви можете зробити для вашої країни». Саме ці слова згадав, коли повертався маршруткою в Дніпропетровськ із Нікополя, де побував у Науково-виробничому центрі «Трубосталь». Джон Кеннеді тоді говорив ніби про генерального директора цього центру Олександра Фельдмана: 25 років тому керівник підприємства фактично з нічого створив одну з найуспішніших нині на металургійному ринку України та за її межами компаній. Цей «козацький син єврейського народу» (так назвав Олександра Ісааковича відомий нікопольський журналіст і поет Олександр Черкащенко) багато сил та коштів вкладає в розвиток Нікопольського краю. Причому добровільно, щиро та безкорисно, не очікуючи взамін жодних нагород. Добро людям він робить від душі, а для міста — бо народився тут і хоче, щоб Нікополь радував нащадків вільних козаків своєю величчю.  

Донедавна Миколаїв вважали центром великого суднобудування. Тут споруджували крейсери і траулери, криголами та справжні авіаносці. Сьогодні ж місто є столицею не великого, а малого суднобудування. Яхтового.

На всесвітній щорічній виставці в Дюссельдорфі сьомий рік поспіль українські яхти перебувають у центрі уваги іноземців. Одна з наших фірм, що займає павільйон «супер’яхти», постійно має безліч пропозицій. Єдине, що засмучує замовників, — ніхто (!) не вірить, що яхти виготовлено в Україні. Для товстосумів, покупців яхт, Україна — екзотична країна. Чому? Просто вважають, що тут не можуть будувати найсучасніші човни за найсучаснішими технологіями.