Відомий український публіцист, письменник і журналіст Віталій Портников тричі номінувався на Шевченківську премію — 2017-го, 2019-го, а 2023-го став її лауреатом.
У професійній журналістиці він давно, 40 років, упродовж яких у цій сфері відбулися зміни, котрі навіть важко з чим-небудь порівняти. Простий приклад: ми ведемо цю розмову, коли журналіст сидить в редакції, а пан Віталій їде в потягу... Нині на таке не звернули б уваги, а 1983-го — якась ненаукова фантастика. 

 Поет і художник із Херсона лауреат Шевченківської премії Анатолій Кичинський живе в Рівному вже понад рік, його тут прихистили родичі. Він активно відвідує різноманітні мистецькі майданчики, залюбки спілкується з рівнянами й несе їм своє дотепне щире слово та творіння пензля. Але задушевна зустріч з нагоди відкриття виставки його картин уперше зібрала разом шанувальників в обласній науковій бібліотеці. 

 На Полтавщині налічується майже 2,5 тисячі фермерів та понад 6 тисяч приватних землевласників, із них 500 — члени ГО «Полтавська обласна асоціація фермерів і приватних землевласників імені Героя України, Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка». Про те, як вони допомагають українським захисникам та переселенцям, «Урядовому кур’єру» розповідає голова правління організації Василь БУРЛАКА.

 Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» набуває чинності 27 липня 2023 року. Відповідно до нього, впродовж шести місяців сільські, селищні, міські ради або військово-цивільні адміністрації мають забезпечити перейменування проросійських та імперських топонімів у межах населених пунктів та демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків, які підпадають під чинність деколонізаційного і декомунізаційного законодавства.

 В умовах війни завершив роботу 23-й Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, організатори якого — міжнародний благодійний фонд «Ліга українських меценатів» та Міністерство освіти і науки України. Про його особливості розповідає президент Ліги українських меценатів Володимир ЗАГОРІЙ.

Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України виповнюється 115 років. Створений 1908-го як Харківська сільськогосподарська дослідна станція, із часом він перетворився на потужний науковий центр. Після Другої світової війни було утворено  Інститут генетики і селекції АН УРСР, а 1956 року на його базі й Харківської державної селекційної станції було створено Український науково-дослідний інститут рослинництва, селекції і генетики. З 1944-го по 1962 рік цю установу очолював видатний селекціонер-рослинник  академік Василь Юр’єв, ім’я якого присвоєно інституту.

 Виставкова зала Іршавського міського будинку культури такої глядацької уваги до художнього вернісажу давно не бачила. Від дітей і молоді до сивих представників інтелігенції старої генерації. В авторки виставки Христини Мельник подвійне свято, адже відкриття відбулося в день її народження. Більш ніж пів сотні полотен, які презентувала Христина Мельник на її першій великій виставці, засвідчили появу в мистецькому середовищі закарпатського краю нової яскравої особистості.  Так відбулося відкриття широкій публіці досі багатьом не відомого таланту.

 Нещодавно двоє українських журналістів Мстислав Чернов і Василиса Степаненко (обоє харків’яни) стали лауреатами престижної телевізійної премії Royal Television Society 2023, яку отримали за правдиве висвітлення війни в Україні. Мстислав удостоївся нагороди в категорії «Оператор року», а Василиса — в номінації «Молодий талант року» як відеопродюсер і журналіст.

 На другий день кінофестивалю «Миколайчук OPEN» у Чернівцях глядачам демонстрували трейлери і тизери українських фільмів, які перебувають у процесі розроблення чи завершення зйомок. Серед презентованих проєктів була концепція майбутнього фільму відомого українського режисера, нині військовослужбовця Сил територіальної оборони Ахтема Сеітаблаєва.

 «Тут ночі дуже темні й зоряні. Довкола поля, поля, поля... Зазвичай це так дивує. Вийдеш іноді й думаєш: і що ти тут робиш? Усвідомлення того, що триває війна, на мить зникає. Доки вкотре не прилетить і не гримне…» — каже Володимир Лісовський, начальник медичної служби 16 окремого стрілецького батальйону. У перші дні повномасштабного вторгнення рашистів в Україну він залишив кабінет керівника комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» та пішов на фронт.