Останнім часом у засобах масової інформації багато пишуть і говорять про появу обдарованих «особливих» дітей, котрим часто приписують усілякі чудеса, цілительство важкохворих людей, паранормальні здібності тощо.  Проте тут важливо зрозуміти: хто є хто? Вундеркінди, індиго, гіперактивні діти, аутисти — хто вони і як зрозуміти, де  обдарованість, талант, а де захворювання, погане виховання? Якими є об’єктивні критерії оцінки обдарованості таких дітей чи стану їхнього здоров’я та поведінки? Як поводитися з ними суспільству в цілому й батькам, педагогам та одноліткам зокрема?  

Статистика серцево-судинних захворювань в Україні, як і в деяких інших країнах Східної Європи, вражає тим, що від інсультів люди помирають у три-чотири рази частіше, ніж від інфарктів. Смертність від цієї хвороби у нас також вища, ніж на Заході. «Ніколи не пізно зробити крутий розворот у протилежному від хвороби напрямку, навіть якщо останніми роками ви неухильно до неї наближалися», — таким був лейтмотив розмови з фахівцем, за спиною якого величезний досвід практикуючого лікаря, дві наукові дисертації з медичної тематики, рекордна кількість запатентованих винаходів у галузі медицини, — Михайлом БИЧКОМ.  

Як відомо, торік країною прокотилися численні акції протесту людей, які живуть зі смертельно небезпечними хворобами і потребують ліків, що закуповуються за рахунок держави. Вони вимагали наведення порядку в проведенні тендерів. Для них такі процедури, без перебільшення, вирішують питання життя і смерті. Чи є нині загроза повторення торішньої ситуації, коли через затягування тендерів не було закуплено життєво необхідних ліків?

У Міністерстві охорони здоров’я запевняють, що процедури державних закупівель ліків активно тривають. Старт торгів відбувся 21 березня цього року. 

Кожен четвертий українець хворий на гіпертонію. Такі цифри озвучили медики в Міжнародний день боротьби з цим підступним захворюванням. І це лише верхівка айсберга, стверджують лікарі. Гіпертонія та її наслідки в Україні щороку забирають більше життів, аніж СНІД, рак і туберкульоз разом.  

12 березня цього року на розгляд Верховної Ради надійшов проект закону № 10170 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони штучного переривання вагітності (абортів)». За умови прийняття документа аборти у нашій країні заборонять. А штучно переривати вагітність дозволятимуть лише за умови виявлення у вагітної хвороб, які можуть загрожувати її життю. Матимуть змогу позбутися небажаної вагітності й дівчата до 16 років, жінки з місць позбавлення волі, матері п’ятьох дітей, а також ті, в кого помер чоловік чи є дитина-інвалід.

Певна річ, у цьому делікатному питанні знайшлися і противники, і прибічники. Одні обурені спробами держави в такий спосіб зазіхнути на власне право вибору жінки — народжувати чи ні, а інші виступають за життя, вважаючи аборти першопричиною поганої демографічної ситуації в країні та великим гріхом. 

Для того, щоб побачити результати реформ у медицині, потрібен передусім час. Про це заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров під час спілкування з користувачами соціальної мережі Фейсбук. За його словами, нині в галузі охорони здоров’я багато проблем. Одна з них — неефективний розподіл грошей. «Не все ще в цьому напрямку зроблено, і незважаючи на те, що фінансування збільшується, гроші до хворих не доходять», — сказав глава уряду, додавши, що проведенню реформи часто заважає опір медичного персоналу.  

Василь Кравченко, головний лікар Городищенського районного територіального медичного об’єднання, не приховує тривоги: сьогодні кадрова проблема гостра, особливо на селі. Район у цьому плані не найгірший в області, однак укомплектованість медичних закладів лікарями ледве дотягує 69%. Бракує, зокрема, терапевтів, педіатрів, стоматологів. Чимало вакансій у дільничних лікарнях та амбулаторіях узагалі не заповнені — одні виїхали, інші пішли на заслужений відпочинок.  

У коментарі до матеріалу «Щоб не хапатися за серце» («УК» від 14.02.2012) головний лікар Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.  М. Амосова Сергій Сіромаха, зокрема, наголошував, що дедалі більше до їхньої установи звертається молодих людей. Організація допомоги населенню — справа не лише лікарів. Ідеться про майбутнє нації, а отже й про безпеку держави.

 Система охорони здоров’я у нашій країні давно підійшла до тієї критичної межі, за якою — прірва. Тож її реформування — один з найбільш актуальних напрямків перетворень у суспільстві. Та ні нові закони, ні схеми реорганізації медичних закладів, якими б сучасними вони не були, не зможуть працювати на повну потужність, якщо не відповідатиме сучасним вимогам професійний рівень українських лікарів. «Відсутність професійних знань у медицині, — влучно зазначив з цього приводу народний депутат України, член Комітету ВР з питань охорони здоров’я Віктор Корж, — не компенсуєш нічим, тож без масштабної просвітньої акції нам не обійтися».

«Лжі бережися і пияцтва, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло», —  застерігав ще князь Володимир Мономах. Якщо заглибитися в історію, то Українська греко-католицька церква боролася із «зеленим змієм» вже в другій половині XVIII ст. Тоді надрукували книгу повчань та інструкцій про шкідливість спиртного. Ще живі перекази на Тернопіллі про боротьбу з пияцтвом наприкінці XIX — на початку XX ст., коли, наприклад, митрополит Йосиф Сембратович звернувся до своєї пастви із посланням «Про високу гідність людини». Почали створювати братства тверезості (або стриманості), а багато вірних складали присягу про відречення від горілки. У деяких селах і досі стоять пам’ятники тверезості, яким сто і більше літ.