Торік в Україні виконано 112 трансплантацій нирки, 14 — печінки і одну — серця. Водночас щороку пересадки нирки потребують понад 2000 осіб, печінки — близько 1000, серця — 500—700.
У багатьох країнах світу цю проблему розв’язують завдяки трупному донорству, коли потенційним донором стає людина, що перенесла травму, несумісну з життям. В Австрії, приміром, вилучення органів можна проводити, незалежно від згоди родичів померлої людини. У США кожен, хто не проти, аби його органи використали як донорські, дає відповідну згоду, що зазначена на водійських  правах, — саме ті, хто гинуть в автокатастрофах, найчастіше стають донорами. 

Психологи запевняють, що лише 85 відсотків людей займаються справою, до якої  вони  прагнули. Щодо цього в нейрохірурга світового рівня Віктора Щеглова завидна доля. Хоч про якісь послуги з її боку говорити не варто. Адже він ніколи не плив за течією, а радше сам диктував вітру, в який бік хоче повернути життєві вітрила. «Найголовніше в житті — це робота. Вона приносить щастя»,  — за це зізнання лікарю від Бога дуже вдячні пацієнти. А ім’я їм — легіон. Можливо, й тому, попри всі перепони недоброзичливців, йому  вдавалося підкоряти одну за одною професійні вершини, бо дорога до них встелена їхніми молитвами. Загалом 10 тисяч внутрішньосудинних операцій провів Віктор Щеглов на головному та спинному мозку. «Ендоваскулярні втручання — цілеспрямовані, атравматичні, високоефективні, прицільні, тобто найбільш фізіологічні — в цьому проявляється турбота про хворого», — пояснює хірург. Нині у світі працює 75 ендоваскулярних клінік, і чимало учнів доктора  Щеглова очолюють їх. Та найбільше батькове серце тішить те, що син Дмитро став спадкоємцем його  справи, досконало оволодівши усіма тонкощами професії. 

Від гіпертонії страждає кожен четвертий українець, адже кількість хворих у країні становить майже дванадцять мільйонів. Лише в Черкаській області їх близько триста тисяч. Щомісяця кожен із них витрачає на медикаменти понад сотню гривень. З 1 червня і до кінця року в Україні здійснюється пілотний проект з державного регулювання цін на ліки для людей з гіпертонічною хворобою. Він передбачає встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін, відпрацювання протоколів лікування, роз’яснювальну роботу з лікарями, які виписують рецепти, а також відпрацювання механізму часткового відшкодування вартості лікарських засобів. 

Налякані торішньою ситуацією з нестачею вакцин для щеплення дітей, черкаські мами сьогодні з побоюванням переступають пороги медичних закладів. Річ у тім, що й цього року вакцини, якими регіони централізовано забезпечує державне підприємство «Укрвакцина», надходять нерегулярно. Сутужно з ними було навесні та влітку. У вересні, за словами директора департаменту охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому Олега Стадника, ситуація трохи поліпшилася. Обласний центр, приміром, одержав нову партію. На початок осені надійшло понад 27 тисяч доз. Нині про запас є 9 тисяч доз. Отже, відповідно до календаря профілактичних щеплень, який затверджений відповідним наказом МОЗ, проводиться імунізація дитячого населення проти туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, гемофільної інфекції, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту та краснухи. 

Відомо, що ніяким калачем не заманиш працювати випускників вишів у села. Харківська область не виняток. В останні роки тут, як і в усій Україні, відчувалася гостра нестача лікарів. Майже в половині зі 190 сільських амбулаторій не було штатних працівників. Тобто в 29 їх немає зовсім, а в інших цю проблему розв’язують сумісництвом.

Але так було, аж поки на Харківщині не знайшли отого калача, який здатний привести на село навіть не одного молодого фахівця. Ним стала перша новозбудована амбулаторія з житлом для лікаря, яку  звели в селі Ватутіне Нововодолазького району. 

Коли Діна потрапила в обласний наркологічний диспансер, дівчинка нагадувала пораненого горобчика. У свої 12 років вона ще практично була відмінницею. Але потім разом з подругою викурила першу цигарку з пачки, вкраденої у вітчима. За сигаретою було навіть не пиво — оковита. Відтоді напивалася до безпам’ятства, і це додавало їй зухвалості в розмовах із новим маминим чоловіком. Компанія затягувала дедалі більше: дискотеки, бари, прогулянки до ночі. На школу часу не залишалося. Її ніхто не примушував. Щоправда, мама ховала погляд, коли в доньки скляніли напідпитку очі. А потім сталася любовна драма.

 Усе живе довкола нас реагує на зміну пори року: дерева скидають листя, тварини линяють чи впадають у сплячку. Людина — не виняток: ми відзначаємо перехід від літа до осені певним зниженням життєвого тонусу та уповільненням обмінних процесів. «У мене осіння депресія», — часом чуємо від друзів та знайомих, а іноді й самі страждаємо від пригніченого настрою.  

Той серпневий день, коли сільську жительку з Нововодолазького району Ніну Ананко з гострим болем та кровотечею доправили в Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології імені В. Шаповала, вона згадує сьогодні як страшний сон, тож не перестає дякувати своїм рятувальникам.

— Я безмежно вдячна лікарям за те, що вони врятували мені життя, і тепер я можу радіти йому без болю: милуватися сходом і заходом сонечка, тріпотінням листочків і буянням квіточок, — говорить Ніна Панасівна. 

В обласній дитячій лікарні завершено капітальний ремонт відділення інтенсивної терапії новонароджених. Його провело підприємство «Генір-Буд» на замовлення управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації. Кошти виділено з обласного бюджету. В ході будівельних робіт повністю відновлено поверхні стін, стелю та підлогу, замінено всі сантехнічні комунікації, замінено вікна та двері, проведено часткове перепланування палат. Сьогодні відділення сяє чистотою, радує якісно виконаними роботами і готове до прийому новонароджених.  

Генеральному директорові принесли пошту. З-поміж інших виділявся лист міжнародного економічного рейтингу, в якому повідомлялось, що за підсумками двох останніх років, за офіційними даними Державного комітету статистики, Борщагівський хімфармзавод посів перше місце в галузі. Погодьтеся, напередодні професійного свята новина приємна. Вона стала черговим підтвердженням успіхів колективу. А шлях до визнання був украй непростим.