Нинішній рік особливий для жителів Житомирщини і насамперед Коростеня, які відзначають 1075-річчя першої письмової згадки про одне із найстаріших міст України. У межах масштабних заходів, запланованих до ювілею, у Державному архіві Житомирської області відкрито виставку документів, пов’язаних з історією міста.

Про той трагічний період у житті наших співвітчизників дуже влучно і проникливо написав у книжці «Важке повернення до себе» освітянин і краєзнавець з Маріуполя Павло Мазур: «Чорні ворони» підвозили до будинку №80 на проспекті Республіки в Маріуполі нові жертви, серед яких було багато викладачів. І на пів століття народ онімів».

Про унікальну пам’ятку Дикий Сад, знайдену в центрі Миколаєва, писав «Урядовий кур’єр». Це місто людей кіммерійської епохи Білозерської культури, про яке згадував Геродот. Стародавнє городище існувало з середини ХІІІ до початку Х сторіччя до нашої ери, тож воно на пів століття старіше за відому грецьку колонію Ольвія, яка також розташована на Миколаївщині. Це єдине чорноморське місто ремісників і водночас місто-порт часів Трої, тому Дикий Сад часто ще називають степовою Троєю.

Завдяки потужній інформаційній кампанії українці вже знають, хто творець першого у Російській імперії боєздатного автомата та розробник першого в Європі самохідного зернозбирального комбайна. Однак біографія винахідника-самоука Якова Рощепія змушує замислитися, чому талант, яким пишалась би будь-яка країна, став не затребуваним і в царській, і в радянській імперіях.

Через кілька днів, у ніч з 9 на 10 листопада, виповниться 30 років падіння одного з найвідоміших символів холодної війни та поділу Німеччини — Берлінського муру. Він 28 років був найбільш укріпленою частиною німецько-німецького кордону й відокремлював Західний Берлін від Східного. Цей комплекс споруд між двома частинами Берліна було зведено за наказом державного керівництва Радянського Союзу від 1961 року. 1989-го відкриття пунктів пропуску між частинами міста транслювало телебачення. Біля Берлінського муру зібралися сотні тисяч німців в очікуванні кращого майбутнього.

Між нинішніми росіянами, предки яких жили у Московії, й нащадками русичів, які населяли Київську Русь, така сама історична спільність, як між монголо-татарською ордою та поневоленими ними народами. Однак не лише «вєлікарускіє скрєпи», а й навіть знаменита Російська національна бібліотека у Санкт-Петербурзі веде початок із крадіжки у сусідів.

За часів Російської імперії й СРСР українцям старанно втокмачували у голови, що росіяни — братній нам народ, а шляхетська Польща й Османська Туреччина — одвічні наші вороги. Натомість життя Міхала Чайковського засвідчує, що Україна має за прикладом інших держав насамперед дбати про власні інтереси, бо між долею холопа у польського пана і кріпака у великоруського «баріна» — жодної істотної різниці. 

Операція «Френтік», яку американці називають Frantic Joe («Шалений Джо»), тривалий час була засекречена. До 1990-х про неї не розповідали навіть слухачам військових академій. Хоч на Полтавщині ще живі були учасники тих подій, на центральному ринку Полтави можна було побачити ключі й авіаприлади з американськими логотипами. А в одному селі під Полтавою бухгалтером працювала темношкіра жінка, якій мати розповідала, що її батько — американський льотчик.

Виставку історичних і бойових знамен, які символізують боротьбу української армії та народу за Незалежність нашої держави, кияни і гості міста можуть відвідати у Центрі культури і мистецтв Служби безпеки України (вул. Іринінська, 6). Її приурочено до Дня Державного прапора та 28-ї річниці Незалежності.

Олександр Степанюк народився 1955 року в Рівному. Про власний родовід знав небагато: хіба те, що батьки, щойно одружившись, переїхали сюди з Донбасу. Уже в зрілому віці довідався: його родина по батькові — українці із Забужжя, яких у 1944-му спіткала гірка доля вигнанців з рідної землі. Степанюків відправили на спецпоселення до Запорізької області, а звідти батька, тоді 21-річного юнака — до Макіївки на відбудову шахт Донбасу. Там Іван одружився: хотів повернутися в рідні краї, але кордон був закритий. Тож молода сім’я вирішила почати нове життя в Рівному: і до малої батьківщини ближче, й порядки ще не такі «совєтські».