Граф Милорадович у «Родовідній книзі чернігівського дворянства» простежує родовід Тарновських із ХІІІ сторіччя. Спицитира, краківського воєводу, а згодом каштеляна, вважають засновником династії. Ляшко — частина прізвища, що чітко вказує на польське походження роду. Проте Іван Ляшко-Тарновський, військовий товариш, 1691 року, згідно з універсалом гетьмана Івана Мазепи, отримав право писатися Тарновським. Його правнук Яків Степанович Тарновський 1779 року навчався в Києво-Могилянській академії, а згодом обійняв посаду генерального бунчужного.

Донедавна його ім’я було відоме лише вузькому колу істориків Другої світової війни, найближчим родичам, друзям, землякам. Адже чи міг українець встановлювати переможний прапор над фашистським рейхстагом разом із загальновизнаними героями росіянином Михайлом Єгоровим та грузином Мелітоном Кантарією?

25 років тому, 6 лютого 1996-го, Велика Британія передала Україні антарктичну станцію «Фарадей», яку перейменували на «Академік Вернадський». Зробила це за символічну ціну — один фунт стерлінгів, хоч на станцію претендували 20 країн і були готові заплатити повну її вартість. За що нашій державі така честь? Річ у тому, що у складі команди Роберта Скотта, яка понад сторіччя тому вперше ступила на крижаний материк, був і наш земляк, уродженець села Батьки Зіньківського району Полтавської області Антон Омельченко.

У лютому 1917 року впала Російська імперія, а вже в березні в Україні розпочалася національно-демократична революція. Державотворчий процес очолила Центральна Рада. Національна свідомість пробудилася в мільйонів українців, століттями придушених під чоботом то одного, то іншого пана. ІІІ Універсалом Центральної Ради проголошено Українську Народну Республіку. Того самого року розпочалася неоголошена війна радянської Росії проти УНР: 20—30 тисяч більшовицьких загонів прямувало на схід України.

Минає 100 років із часу втрати першою Українською державою незалежності. На жаль, тоді визвольні змагання Центральної Ради, Гетьманату, Директорії не підтримала частина населення, а під тиском зовнішньої агресії вони закінчилися поневоленням народу. Ватажків, які зрозуміли сутність більшовизму й самовіддано чинили йому опір, підло знищили. Їхні імена радянська влада замовчувала. Мало хто в Україні знає й про рідного брата мого діда Григорія Савича Антона Шарого (Богунського), наймолодшого в історії України генерала, який 20-річним командував бригадою.

Цими днями виповнилося 150 років із дня народження видатного українського історика, мовознавця, орієнталіста, поліглота, письменника і перекладача академіка Агатангела Кримського. Ці характеристики вельми поверхово розкривають багатогранну значущість для України цієї незвичайної постаті. Науковець світового рівня, творець українського сходознавства й українського правопису, Агатангел Кримський поклав життя на олтар розвитку вітчизняної і світової науки, майбутнього України.

Новорічні свята особливі. Вони дарують людям радість, надію на краще. Найбільше ж ці свята завжди любили діти, які з нетерпінням чекали Діда Мороза і Снігуроньку з подарунками. За традицією у музеї В.Г. Короленка у Полтаві щороку організовують короленківські новорічно-різдвяні вечори з цікавими розвагами, чаюванням, подарунками.

Цього року відзначаємо 300-річчя написання основної частини «Літопису» Самійла Величка. Цей твір ще називають Біблією козакознавства. Готуючись до дати, група провідних науковців на чолі з доктором історичних наук Тетяною Таїровою-Яковлєвою за підтримки меценатів виконала роботу державної ваги: підготувала й перевидала у видавництві «Кліо» об’єктивну версію цього історичного трактату без пропусків і цензури. Нове видання днями презентували у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.

Задовго до роковин страшної трагедії із знищення в мирний час флагмана Чорноморського флоту в закордонних ЗМІ стали з’являтися чергові публікації нових досліджень, припущень і версій про не розкриту досі таємницю загибелі «Новоросійська». Я вирішив повернутися через 14 років до цієї теми не лише в контексті ексклюзивної версії «Урядового кур’єра», яку пропоную читачеві, а й у зв’язку з поверненням у листопаді 2019-го росіянами трьох захоплених у нас у Керченській протоці військових суден. Згадалися й абстрактні припущення, які прозвучали кілька років тому на кремлівських телеканалах, щодо можливої колись передачі Києву привласнених після окупації Криму кораблів ВМС України.

КолОс захитався. Союз, що понад 70 років дорогою ціною, через голодомори та ГУЛАГи пнувся до світового панування, розсипався, немов іграшковий сірниковий будиночок.