Постать полковника армії УНР Якова Гальчевського (отамана Орла) — яскраве уособлення патріотизму покоління борців за українську державність періоду національно-визвольного руху початку ХХ століття. Саме йому в серпні 1922 р. Головний отаман армії УНР Симон Петлюра наказав обійняти командування всіма повстанськими загонами Правобережної України. Він стояв на чолі партизанських загонів Поділля, півдня Житомирської та Київської областей у найбільш трагічний період боротьби з більшовицькими окупантами. Про отамана Орла розмовляємо з доцентом кафедри культурології Вінницького національного технічного університету Леонідом ФІЛОНОВИМ.  

Ідея «вертикальних мандрівок» — у минуле і майбутнє — сучасним любителям давнини лоскоче нерви не менше, ніж фантазерам і мрійникам попередніх поколінь. І справді, хіба не чудово було б пірнути «вниз», скажімо, в часи юхнівської культури, період якої на території області збігається з періодом розквіту античного світу? Чи сягнути просто в епоху першого чернігівського князя Мстислава Володимировича, котрий княжив ще за правління римського Папи Іоанна ХІХ? Або в ті часи, коли в Англії здобував свої перемоги Вільгельм Завойовник, а не менш доблесний воїн — чернігівський князь Святослав Ярославич звитяжно бив половців під Седневом…  

У вересні 1987-го року весь Миколаїв проводжав у навколосвітню подорож екіпаж яхти «Ікар». Вітрильник побудували студенти та викладачі Миколаївського кораблебудівного інституту. «Семеро сміливих» відважилися на перший в історії Радянського Союзу та царської Росії кругосвітній похід під вітрилами. Ця подія пізніше увійшла до історії світового мореплавства. 

Вітчизняні історики таки завинили перед суспільством, глибоко і зусібіч не дослідивши законодавчий акт, якого, найімовірніше, не знала жодна цивілізована держава світу. Подібно до давньоримського сенату, який наперед, ще до оприлюднення указів Цезаря, вже схвалював їх, переважно комуністична  Верховна Рада УРСР (передусім її яскраво червона група «239») власними руками підрізала сучок, на якому сиділа.
Бо як в іншому разі пояснити прийняття історичного документа, в якому, за існування великого і розпливчатого поняття «радянський народ», раптом виражалася воля народу України, визнавався її державний суверенітет як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади в межах відповідної території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах? 

Знімок фотокореспондента Макса Альперта від 12 липня 1942 року, на якому радянський командир піднімає солдатів в атаку під тодішнім Ворошиловградом, обійшов сторінки тогочасних журналів і газет антигітлерівської коаліції та нейтральних держав, а згодом потрапив і до числа найвідоміших фотографій періоду Другої світової війни.
 Упродовж кількох десятиріч фото мало умовну назву «Комбат», а прізвище зображеного на ньому за мить до загибелі героя залишалося невідомим.

Виповнилося 360 років із часу битви під Батогом, яка вважається вершиною військової майстерності Богдана Хмельницького. Так, 1—2 червня 1652 року біля теперішнього села Четвертинівки, що у Тростянецькому районі на Вінниччині, союзна армія Війська Запорозького і Кримського Ханства завдали нищівної поразки війську Речі Посполитої. Цю битву дослідники порівнюють  із класичним прикладом оточення та повного розгрому Ганнібалом римлян під Каннами. Перемога під Батогом мала велике значення для розвитку української державності. Скасовувався невигідний для України Білоцерківський договір, на території Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств створилися сприятливі умови для народного повстання, в ході якого було ліквідовано польсько-шляхетське панування і відновлено функціонування органів влади Української козацької держави. Про це ведемо бесіду з кандидатом історичних наук Сергієм КАЛИТКОМ. 

Багато завойовників намагалися поневолити народи Русі, проте історія повторювалася — вони незмінно зазнавали нищівної поразки. Так сталося й у 1812 р. з великою імперією Наполеона і вона розпалася. Так було і раніше у XVIII ст., коли під Полтавою були розгромлені війська Карла XII. Так сталося і пізніше у XX ст. у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу проти фашистської Німеччини, в результаті якої знищено злочинний гітлерівський режим.  

  Спілкуючись з Миколою Михайловичем, навіть не подумаєш, що він уже розміняв десятий десяток літ. Стрункий, підтягнутий, з непокірною сивою чуприною — аж ніяк не схожий на патріарха. А коли зодягає військовий кітель з численними нагородами і яскравими зеленими погонами, то сумніви розвіюються за одну мить. Справжній прикордонник, який ніби зійшов з класичної картини чи світлини.

Такий скарб в області знайдено вперше за 30 останніх років.

Працівникам дочірнього підприємства «Волинські старожитності»  науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України щастя усміхнулося на високому березі річки Чорногузки в селі Полонка Луцького району. Там розташована унікальна археологічна пам’ятка — багатошарове поселення. Тут не одну тисячу років жили люди — від культури фінального палеоліту до епохи бронзи, раннього заліза, римського часу, давньоруського періоду і до середньовіччя та нинішніх днів. Рятувальні дослідження на місці, що інтенсивно забудовується, волинські науковці ведуть уже чотири роки.

Обабіч прадавнього тракту Луцьк — Пінськ —Вільно, що стрімко розсікає поліські бори, в безлюдній місцевості за селом Карасин у Маневицькому районі зіщулилося велике старе кладовище. А навпроти нього, через дорогу, на краю величезного поля  сиротіє стара липа. Чорний камінь біля неї засвідчує, що на цьому місці колись стояла церква, а трохи далі було село Грива…