Нещодавно голова правління Нацбанку України заявила, що російські банки, які працюють у нашій державі та виконують всі зобов’язання перед українськими вкладниками, мають право докапіталізовувати свої дочірні фірми в Україні.

Це питання пані Гонтарева узгодила зі своєю колегою — головою Центробанку Росії Ельвірою Набіулліною. А остання одразу запевнила, що російським банкам з державним російським капіталом, які працюють в Україні, такі кошти буде надано. У зв’язку з цим виникає запитання щодо юридичної бездоганності такого рішення. 

Нещодавно виповнилося два роки відтоді, як стартувала, так би мовити, велика зачистка банківської системи головним фінансовим регулятором держави. Цифра, на яку вийшли нещодавно фахівці Національного банку України, — 80 ліквідованих фінансових установ. І начебто керівництво Нацбанку не збирається зупинятися на досягнутому.  

 Національний банк України вітає рішення Ради директорів Міжнародного валютного фонду щодо схвалення другого перегляду програми розширеного фінансування.

«Це свідчить про підтримку програми реформ в Україні міжнародною організацією і є сигналом як для вітчизняних, так і  для зовнішніх інвесторів, що наша країна прямує правильним шляхом до відновлення стійкого економічного зростання», — підкреслив днями заступник голови Національного банку Олег Чурій.

Днями наша національна валюта гривня святкувала 20-річний ювілей. За ці роки вона йшла нелегкими шляхами, особливо болючими для неї видалися останні два роки, коли вона знецінилася фактично утричі.

Проте й сьогодні з вуст політиків, економічних експертів різного гатунку, зокрема із поважних світових інституцій, звучать невтішні прогнози її поведінки до зими 2016-2017 років. Багатьох із них на таке підштовхує серпнева девальвація гривні та більш «свіже» знецінення нацвалюти, яке відбулося на початку вересня.

«УК» спробував розібратися в цих питаннях і виробити консолідовану думку. 

Майже щомісяця в нашій країні закривають той чи той банк, це вже не дивує експертів і навіть пересічних громадян. Проте зовсім нещодавно в Україні начебто закріпилися нові тенденції — намагання банків зливатися одне з одним та масштабне закриття філій і відділків великих та середніх банків, які є доволі успішними.

«УК» намагався розібратися в цих трендах і в тому, як все це може вплинути на економіку країни та клієнтів фінустанов. 

Правління Нацбанку України ухвалило рішення про зниження облікової ставки до 15,5% з 29 липня. Цією приємною новиною відкрила вчора прес-конференцію голова правління НБУ Валерія Гонтарева. Також вона сповістила: регулятор збільшує граничні терміни розрахунків за експортно-імпортними контрактами з 90 до 120 днів і вдвічі — до 1 мільйона доларів — підвищує суму розрахунків, вище за яку платежі за імпортними контрактами можуть відбуватися лише із застосуванням акредитивної форми розрахунків. 

З першого липня 2016 року розпочався так званий третій етап набуття чинності Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку». Згідно з цим документом Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) має вдосконалити процедуру виплат вкладникам неплатоспроможних банків. Адже чимало українців бідкаються, що отримати свої гроші з відсотками від фінустанов, які наказали довго жити, буває дуже важко. Нерідко це потребує багато часу. 

Саме такий висновок зробили експерти ринку по закінченню практично місяця, з моменту, коли фактично розпочала свою дію Постанова Нацбанку №341. Цей документ дозволяє банкам на свій розсуд хоч 3-5 разів за робочий день виставляти нові показники курсів чи то долара, чи євро, чи російського рубля. 

На тлі нинішніх економічних і політичних подій чомусь призабули нещодавню — в Україні місяць тому завершено офіційну процедуру приєднання нашої держави до Угоди Світової організації торгівлі про державні закупівлі (Agreement on Government Procurement, GPA). А з 7 квітня в нашій державі набув чинності Закон «Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі».

Чи відчули позитивні зрушення наші виробники, які виявили бажання брати участь у державних тендерах на закупівлю товарів та послуг? Чи залишилося те засилля «своїх», наближених до державних чиновників фірм, які майже одноосібно «брали участь і перемагали» у таких торгах? Чи стало простіше вирішувати питання щодо участі вітчизняних компаній у державних тендерах різних країн світу, включно з державами ЄС? 

Банкіри полюбляють поговорити на тему відновлення кредитування бізнесу та пересічних людей, збираючись на різних конференціях, «круглих столах», проте це питання так і зависає в повітрі.

Чому ж ще нема передумов для фінансування банками різних галузей та компаній? Невже за тенденції до сталого зростання економіки нашої країни протягом останніх 4—5 місяців не зменшилися ризики кредитування для самих фінустанов? І невже всі наші банки справді перебувають у великій кризі попри те, що чимало установ працюють із великою ліквідністю?