Гадаю, батьки зводять нанівець працю вчителів, які розповідають на уроках про збереження природи, вже тим, що просять сина допомогти викинути в лісі чи парку мішок зі сміттям. Тоді в дитячій голові закарбовується переконання: навчання — для оцінки, а в реальному житті все по-іншому. Якщо батьки і влада не показують прикладу у ставленні до природи, то як педагогам захистити юні голови від висівання в них бур’яну самознищення?! 

Тривалий час вважалося, що вода — це безкоштовний невичерпний ресурс, і її використання було дуже нераціональним. Як у сучасних економічних умовах забезпечити живильною вологою всіх охочих? Про це говоримо із головним водником країни Іриною Овчаренко. 

Із настанням весни, коли з усіх боків повиповзали купи сміття, раніше прикриті снігом, знову загострюється питання, що робити із твердими побутовими відходами. У Закарпатській області, попри багаторічні розмови, не звели ще жодного сміттєпереробного заводу. Обмежуються складуванням і в кращому разі сортуванням сміття. Іншими словами, є тактика, нема стратегії. 

…Ноги крутило так, що вночі доводилося по кілька разів прокидатися. А на полюванні (було таке!) узагалі довелося розрядити рушницю і, аби вийти до найближчої дороги, при кожному кроці спиратися на неї, наче на костур. Такою «радістю» я обзавівся в молодості. Після того як двічі невдало приземлявся під час стрибків з парашутом. 

Ідея створення в урочищі Холодний Яр на Черкащині національного природного парку витає в повітрі давно і навіть набула широкого суспільного резонансу. Однак зацікавлені сторони ніяк не можуть дійти згоди ні щодо доцільності створення парку, ні стосовно його меж.
Аргументів «за» — більш ніж досить. Тут тісно переплелися пам’ятки історії й природи. За твердженням науковців, в урочищі збереглися сліди всіх археологічних культур, починаючи із трипільської. У тутешніх лісах знайшли залишки кількох городищ, оточених високими земляними валами, а також руїни давніх церков і печер.

Хоч наша країна нині переймається проблемами анексованого Криму й знищуваного путінськими агресорами разом із внутрішніми посіпаками сходу, зростаючими тарифами й шляхами оздоровлення економіки, це зовсім не означає, переконані активісти Асоціації зелених України (АЗУ), що екологічні проблеми мусять бути на задвірках. Вони кажуть, що так само вважає й більшість українців.  

Комітет з екополітики Верховної Ради одностайно затвердив поправки і рекомендував для остаточного ухвалення законопроект №1107 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування».  

Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка доведеться цього року заплатити понад 41 мільйон гривень земельного податку. Це попри те, що весь  його бюджет-2014 становив лише 20 мільйонів гривень. Чорноморському біосферному заповіднику користування територією обійдеться у 4 мільйони, Дунайському біосферному — в 1,3 мільйона, дендропарку «Софіївка» — у 2,3 мільйона.  

Після Чорнобильської аварії донині чинною постановою Кабміну УРСР від 23 липня 1991 р.  № 106 встановлено порядок радіаційного контролю за продукцією, що походить із забруднених радіонуклідами територій. Він зокрема стосується деревини та виробів із неї, сертифіката на вміст радіоактивних речовин, у яких він — «єдиний документ, що дозволяє переробку і реалізацію продукції, виробленої (заготовленої) в зазначених зонах». Однак він входить до переліку документів, що надають екологам під час оформлення експорту в пунктах пропуску через державний кордон. 

Що спільного у жителів столичної Оболоні, селян з Євминки на Чернігівщині та екологів з Харківщини? Проблеми у них наче різні. Оболонців душить сморід невідомого походження. Євминчани з жахом сприймають перспективу побудови під селом качиної ферми на 10 мільйонів голів (а качине лайно, скажу я вам, отрутніше навіть за свиняче). А на Харківщині екогромадськість намагається зупинити нищення національного парку «Дворічанський» (тамтешні сільрадівські депутати від ПР розорали під посіви соняшнику заповідний степ).