Здається, що пилюка скрізь: вона лізе крізь віконні щілини, миттєво бруднить комірець свіжої сорочки, бридко скрипить на зубах і плівкою осідає на поверхні щойно налитої у склянку води. Сонце тьмяно світить наче крізь роками не прані сірі тюлеві фіранки. Усі розмови — про дощ, і навіть найзатятіші атеїсти тихенько згадують святого Іллю.

Це спогади мого далекого дитинства, що минуло в запорізьких степах, а точніше, посеред того, на що вони перетворилися після тотального розорювання. Пилові бурі були і є розплатою за те нищення степу, за жадібність, за нехтування законами природи.

Чи можуть атомні блоки безпечно маневрувати своїми потужностями для регулювання добового графіка навантажень в єдиній енергосистемі України? Свій погляд на цю проблему фахівці висловили на круглому столі «Атомна енергетика України. Маневрування — сліпий ризик чи безпечна економічна доцільність?», який нещодавно відбувся у Києві. 

Смугарські (або Буковинські) водоспади, як і сотні років тому, струменять з гори один за одним у річку Смугар, утворені сімома її притоками. Ніхто їх не займав, ніхто не нищив. Відновили і водоспад під назвою Ворота, через який цієї зими лісівники почали нарешті вивозити з гір сухий ліс. Але так і не вивезли. Санітарну рубку припинили через виступи екологів. Путильські ліси опинилися на межі самознищення. 

«Довкілля понад усе» (Umwelt uber alles) — саме так коротко підсумував би я результати візиту до України міністра довкілля, охорони природи, будівництва та безпеки ядерних реакторів Федеративної Республіки Німеччина Барбари Хендрікс.

Роботи зі спорудження ковпака над зруйнованою частиною Чорнобильської атомної мають завершитися в листопаді 2017 року. А почалися вони ще у 2010-му. Тоді реалізацію ідеї оцінювали у 300 мільйонів євро. Але виникло чимало несподіваних труднощів, які зробили проект уп’ятеро дорожчим, тобто тепер ця сума становить майже півтора мільярда євро. У його вартість увійшла і ціна обладнання, яке працюватиме під «Аркою» над дезактивацією решток четвертого енергоблока ЧАЕС.

Цьогорічна зима вкотре виявилася теплішою за норму. За цих умов тала вода просочилася в ∂рунт, поповнивши підземні горизонти. Отже, за даними Держводагентства, стрімкого і високого водопілля цієї весни не очікують. За останні тижні дніпровські водосховища наповнилися, і це дає змогу стверджувати, що дефіциту дніпровської води найближчим часом не буде. Саме на дніпровський каскад водосховищ припадає більша частина зарегульованого річкового стоку. Дніпро забезпечує водою понад половину населення й 70% промислового та аграрного потенціалу. А також потреби енергетики, зрошення і обводнення, водопостачання міст, промислових підприємств і сільських населених пунктів, водного транспорту, рибного господарства і рекреації. 

Але всупереч усталеним уявленням, не Славутич забезпечує нам максимальну кількість водних ресурсів. Майже три п’ятих води (точніше 58%) зосереджено в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5% її загальних запасів. Найменше забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води.

Із 285,7 тисячі гектарів лісів, які ростуть на Полтавщині, 70%, або 230 тисяч гектарів, перебувають у підпорядкуванні Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства. Про те, з яким настроєм зустрічає Міжнародний день лісу півторатисячний колектив, які він вирішує завдання, розповідає начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій Тараненко. 

Наприкінці лютого — на початку березня 2016 року на розсуд широкого підприємницького кола громадські організації ділової спільноти представлять документ, яким планують закласти фундамент для детінізації української економіки. Йдеться про законопроект із робочою назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо гідного оподаткування для виходу економіки з кризи». Його також грунтовно обговорюватимуть на широкій представницькій платформі промисловців та підприємців — Всеукраїнському форумі бізнесу, що має відбутися в березні, щоб вийти на прийнятний документ, що сприятиме відновленню ділової активності, розвитку економіки, а головне — впевненості українців у завтрашньому дні.  

У лісництвах півдня й сходу України з початку року перейшли на один робочий день на тиждень. Так-так, чотири робочих дні на місяць. Це розв’язує руки браконьєрам. А з настанням теплої пори року за такого графіка не будуть проведені роботи з догляду за існуючим лісом, не буде посаджено нових дерев. Не будуть проведені у повному обсязі протипожежні заходи. Це означає, що на повен зріст постає проблема вогняної небезпеки. Небезпеки настільки великої, що пожежі в Олешківських пісках, які Ющенко особисто гасив у білій сорочці, здадуться нам дитячими забавками.

Причина п’ятиразового скорочення робочих годин проста — нічим платити зарплату. У багатих на ліс регіонах держлісгоспи мають прибуток від реалізації зрубаної деревини, у степу ж і лісостепу рубати просто нічого, насадження там не промислові, а захисні. У попередні роки гроші на «зеленого друга» півдня й сходу та лісозахисні заходи в усіх регіонах надавав бюджет. Позаторік, наприклад, на ведення лісового і мисливського господарства, охорону і захист лісів у держлісфонді держбюджетом передбачалося 438 мільйонів гривень. Торік — 396 мільйонів. 

Упевнений, до приватизаційного списку, який нині створюють, не можна вносити сортовипробувальні станції та центри районування сільгоспкультур, хоч у цьому мене переконували заїжджі експерти та вітчизняні посадовці. Бо у разі знищення державної системи апробації й селекції сільгоспкультур наші лани окупують усілякі «монсанти», а ми втридорога платитимемо їм спочатку за насіння й саджанці, потім — за засоби догляду за привозними сортами. Ще небезпечніше для такої аграрної держави, як Україна, залишитися без власної системи створення та випробування й районування сортів в умовах значних змін клімату. 

Такої прискіпливої уваги громадськості, якою вона оточила буковинських лісівників, не знає, певно, жодне профільне управління країни. Кабмін навіть вимушений був призначити тотальну перевірку діяльності місцевих лісгоспів, щоб з’ясувати, чи правду кажуть активісти, що на Буковині лисі гори, а ліс мало не весь прямує за кордон.

Результати роботи численного контролерського десанту, до якого увійшли й столичні правоохоронці, офіційно засвідчили: галузеві підприємства краю ведуть лісове господарство на високому рівні. «Хочете побачити взірцеві лісосіки і насадження молодого лісу, їдьте у Чернівці», — каже Василь Парпан, директор Українського НДІ гірського лісівництва, що в Івано-Франківську.