Одесі потрібна сучасна туристична інфраструктура, але одесити з недовірою ставляться до будь-яких робіт на узбережжі (мають на те підстави, бо вже не раз їхню довіру тут обманювали). Одеські пляжі — громадське надбання, але багато прибережних об’єктів — уже давно свята приватна власність. Секретар Одеської міськради Олег Бриндак підтвердив, що курортна Аркадія, приміром, — суто приватна територія, яку раніше розкупили частинами, що їх нині викупив один великий інвестор. 

Шахта «Первомайська» державного об’єднання «Первомайськвугілля» розташована в місті Золоте, підконтрольному Україні. Неподалік проходить лінія розмежування. Внаслідок обстрілів пошкоджено копер, шахту знеструмлено, почалося її затоплення. Одним з наслідків цього може стати забруднення річки Лугань шахтними водами. Така сама ситуація може виникнути і на шахті «Тошківська». 

У вас ще немає висотки у дворі? Замість дитячого майданчика, скверика, улюблених з юності лип-тополь-кленів? Буде! Принаймні — у киян, яким подібні «радощі» передбачає «новий» Генеральний план-2025.
Чому «новий» у лапках? Бо ідею створення та ухвалення такого плану пробивали ще таваріщі Черновецький і Попов — попередники нинішнього столичного міського голови і одночасно глави Київської міської державної адміністрації Віталія Кличка.
Київ має Генеральний план, чинний до 2020 року. Чим же він не влаштовував «молоду команду» Черновецького, «досвідчену» команду Попова? А тим, що у чинний план на догоду забудовникам було внесено (абсолютно незаконно) чимало змін, які й призвели до скорочення зеленої зони столиці на третину. А також до скандалів навколо новобудов, до різких заяв від ЮНЕСКО з приводу небезпек для об’єктів світової культурної спадщини, до спотворення київських краєвидів… 

У свідомості українців ліс — це спільне майно, яким має право користуватися кожен. Не в розумінні рубати для власних потреб що хочеш і де хочеш (втім, у деяких регіонах Карпат є й така ментальність). Але народ безсумнівно вважає, що вільно ходити по гриби, ягоди або просто вештатися лісовими дорогами — це так само природно, як вільно гуляти вулицями. 

Чи виживе лісова галузь у революційному вирі української сучасності? Про це ми спитали голову громадської ради Держлісагентства, академіка Національної академії аграрних наук України Ореста Фурдичка.
— Оресте Івановичу, чи відбулися кардинальні зміни після вигнання бісів із лісового відомства?
— Великі біси повтікали, а дрібніші затаїлися, залягли на лікарняних і вичікують, що їх обминуть покарання і люстрація. На жаль, нове керівництво галузі дуже лояльно поставилося до заміни старих корупційних кадрів, які вірно служили «папєрєднікам». Недавню колегію Держлісагентства було присвячено боротьбі з корупцією. Звіт керівництва звівся до констатації факту, що в галузі всі дотримуються антикорупційного законодавства. Однак цього недостатньо. Відповідно до звітів і в попередньої влади з дотриманням законодавства все було гаразд. Проте суспільство відносить лісову галузь до однієї з найкорумпованіших. А чесних і роботящих лісівників незаслужено називають крадіями лісу. 

Наша газета неодноразово писала про проблеми української природної перлини — Кінбурнської коси. Нині додалося ще одне лихо — джипінг. Цілинні землі облюбували для розваг власники позашляховиків. Вони роз’їжджають узбережжям, пошкоджуючи білосніжний пісок та рослинність, вбивають тварин, влаштовують пікніки на березі. 

З точки зору екології, територія України — одна суцільна рана, яку ятрять усі можливі чинники забруднень: радіонукліди, важкі метали, токсичні хімічні сполуки. Техногенне навантаження в областях з розвиненою промисловістю давно перейшло всі допустимі межі. Потерпають від завалів побутових і промислових відходів навіть, здавалося б, чисті Полтавщина і Прикарпаття. А тут ще й війна на Донбасі. 

За п’ять років нашого з Михайлом знайомства я не лише зрозумів значення термінів «розрахункова лісосіка» або «бонітет», а й став набагато більше поважати працю лісівників. Справжніх. Бо чимало тих, хто ходить у зеленій формі з дубовими листочками в петлицях, насправді високому званню не відповідають. 

Спека, що душить нині нашу землю, так чи так діє абсолютно на все живе. Зокрема й на тварин, яких ми зазвичай у буденному житті не помічаємо, проте зникнення яких неминуче призвело б до планетарних розмірів гуманітарної катастрофи. 
Маю на увазі звичайну медоносну бджолу. Адже мед, прополіс, віск, пилок, перга, маточне молочко і навіть личинки воскової молі, що теж йдуть на виготовлення народних ліків, — лише дещиця користі, яку дає людям ця комаха.

У  Полтавській облдержадміністрації, за участі голови Віктора Бугайчука, відбулося перше організаційне засідання робочої групи з вивчення доцільності та правової основи розміщення кар’єру ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (ГЗК).