На Міжнародній науковій конференції в межах ООН щодо класифікації запасів і ресурсів мінеральних корисних копалин, що відбулася в Женеві, доповіді голови Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) Георгія РУДЬКА з профільних проблем викликали неабияке зацікавлення міжнародних експертів. «УК» він розказав, яка нині в Україні державна політика в надрокористуванні й що потребує корекції. 

У Сторожинецькому районі Чернівецької області місцевий лісгосп за звичкою називають лісокомбінатом. Хоч офіційно лісокомбінати Карпатського регіону припинили існувати 1995 року під час реформування лісового господарства країни. Багатогалузеві й бюджетоутворюючі підприємства, що тривалий час об’єднували в одній структурі лісівництво, лісозаготівлю і деревопереробку, розпалися на окремі виробничі одиниці, які під маркою акціонерних товариств увійшли в конкурентне середовище ринкової економіки. 

Волинські лісівники першими в Україні на 100% упровадили електронний облік деревини. Як це відбувається, журналістам під час прес-туру на базі державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» у Маневицькому районі розповіли-показали працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. 

Повітря — головний продукт споживання, а його наявність — основна умова існування. Тож забруднення атмосфери негативно впливає на здоров’я людей і тварин, стан рослинного покриву та екосистем.

Серед населених пунктів нашої країни найбільшого антропогенного навантаження зазнали 15 міст, зокрема Кривий Ріг, Маріуполь, Зеленодольськ, Бурштин, Енергодар, на які припадає 56,7% забруднюючих речовин в атмосферне повітря загального їх обсягу. Це й не дивно, бо основні забруднювачі повітря — підприємства металургії, теплової енергетики, вугільної, нафтогазовидобувної, цементної промисловості. 

Чому уряд днями відправив у відставку голову Держлісагентства і чи було це неминуче? У якому стані нині наше лісове господарства? З чого доведеться починати новому керівнику відомства? Про це розмова з одним із кращих аналітиків профільного сектору.  

Зламані лютневим буревієм дерева перекрили єдину дорогу до гірських хуторів біля Березівського лісництва, що на Прикарпатті. Законослухняні горяни просять Кутський лісгосп розчистити вітровал. Але лісівники нічим зарадити не можуть. Майже вся територія лісгоспу має природно-заповідний статус. Тож на будь-які роботи у своїх лісах (насамперед на всі види рубок, навіть нагальні, призначені таксаторами) лісівники повинні спочатку отримати «добро» від Міністерства екології та природних ресурсів.

Столичним чиновникам невтямки, що такі суперечності, спричинені різним трактуванням законів та нормативних документів, роблять заручниками лісові господарства, національні природні парки, а головне — територіальні громади. 

У басейні Південного Бугу проживає 4,1 мільйона осіб (9% населення України). Це найбільша після Дніпра і Дністра річка в Україні. І єдина артерія, водозбірна площа якої повністю розміщена на території нашої країни.

Південний Буг забезпечує роботу промисловості, сільського господарства, малої гідроенергетики, рибного й комунального господарств і навіть АЕС та кількох теплоелектростанцій.

Скептики кажуть, що називати Буг річкою вже неправильно: в його басейні створено 189 водосховищ та понад 9,6 тисячі ставків із загальним об’ємом майже 1,5 мільярда кубічних метрів. 

Це нове бачення ексклюзивного пасажирського транспорту, стверджують розробники.  Він покликаний стати ідеальним туристичним шатлом для готельного трансферу, таксі в екскурсійних зонах тощо. Вперше прототип Synchronous  побачили у квітні цього року на 11-й щорічній конференції з питань екологічно чистого транспорту й відновлюваних джерел енергетики у Монако,  повідомляє сайт electricmarathon.com.

— Ідея ексклюзивного електромобіля спала нам на думку, коли ми, перебуваючи у Монако, не змогли викликати таксі, — розповідає СЕО компанії-розробника Electric Marathon International Андрій Білий. — Отже, вирішили створити транспортний засіб спеціально для таких локацій, як Монте-Карло.  

«Коли ще жив у пралісі пралев, коли у небі глибали праптиці» — цих персонажів із вірша Ліни Костенко «Пращур» тепер можемо побачити хіба що в нашій уяві чи в якомусь крутому історичному кіно. Із пралісом, на щастя, простіше. Особисто я подумки переношуся в Угольське лісництво Карпатського біосферного заповідника, де побував ще в часи студентської практики. Велетенські буки з витканими білоцвітником весняним галявинками між ними, встелені опалим листям пониззя, що дихають холодною вогкістю. Дрижаки пробирають від відчуття перебування у чомусь вічно магічному, вектор часу пронизує серце, яке починає тріпотіти в очікуванні, що той самий пралев ось-ось вискочить з-за пишної папороті…

Нині нам є ще чим живити уяву, є те справжнє, із чим можна порівняти картини, які малює мозок, осягаючи поетичні образи.

Чергову хвилю розширення кордонів національних природних парків ініціювало Українське товариство охорони птахів. Екологічний проект втілюють під гаслом збереження карпатських пралісів. Він передбачає суттєве збільшення площі дев’яти НПП у Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській та Закарпатській областях за допомогою експлуатаційних лісів державних лісгоспів, щоб перетворити їх на зону гармонійного хаосу.