Днями на Одещині було знищено 1300 гектарів заповідного Тарутинського степу. Тільки здійнятий екологічними активістами галас, матеріали в українських та закордонних ЗМІ та оперативна реакція на такі виступи профільного міністра Остапа Семерака не дали браконьєрам розорати другу половину унікального природного об’єкта.

Це не поодинокий випадок нищення природи, не єдиний приклад великих і маленьких катастроф, які трапляються в нашій країні останнім часом. Ось хоча б ліси. «Упродовж останніх трьох років через незаконне вирубування дерев невстановленими особами завдано шкоди на понад 150 мільйонів гривень. Проте цих грошей до бюджету не сплачено, винних не встановлено та не покарано. Заходів з відновлення завданих природі збитків не здійснено», — повідомляє сайт Мінприроди.

Луганщина вважається степовим краєм — ліси займають менше десятої частини території області. Щоправда, його неабияк змінила людина: де знайшла чорноземи — здебільшого давно розорала. Тож завдання Луганського природного заповідника — зберегти деякі його ділянки у вигляді, близькому до первісного. Поки що це неможливо зробити, скажімо, у Провальському степу з його Королівськими скелями, які нині на тимчасово не підконтрольній Україні території. Але склад заповідних об’єктів області поповнюється навіть упродовж останніх двох років, коли на значній території проходить АТО. Одним з нових заказників загальнодержавного значення стала Ковильна балка, розташована в Біловодському та Міловському районах.

Сумщина належить до областей, в економіці яких помітну роль відведено лісовому господарству. Аукціони з продажу необробленої деревини тут стали традиційними, а виручені кошти активно працюють як на лісогосподарські підприємства, так і бюджети різних рівнів. Однак останнім часом у цій сфері зафіксовано порушення чинного законодавства. Які саме і чому вони стали можливими, кореспондентові «УК» розповів заступник директора Сумиагропромбіржі Олег ШЕСТАК. 

Лісова галузь на Волині — одна з найпотужніших та найважливіших, тож перебуває під пильним оком громадськості. Щоб чуток навколо неї було якнайменше, лісівники співробітників ЗМІ запрошують у гості часто: і проблеми озвучити, і досягненнями поділитися. Тож нещодавно журналісти мали чергову нагоду подивитися цю «кухню» та «проінспектували» одне господарство. 

Степова південна область України небагата на лісові масиви. Натуральних комплексів, за окремими винятками, тут немає. Ліси на Миколаївщині з’явилися лише завдяки праці спеціалістів, працівників галузі лісового господарства. Завдяки злагодженій, повноцінно організованій роботі та державному фінансуванню площа земель державного лісового фонду області зросла за останні 50 років більш ніж у п’ять разів та становить 84 тисячі гектарів. На жаль, нині галузь опинилася у безвиході. Через брак будь-якого державного фінансування в цьому році та примарні перспективи на рік наступний працівники лісогосподарських підприємств області вийшли на попереджувальну акцію протесту, щоб привернути увагу до своїх проблем та до галузі, яка потребує термінового «лікування». 

Відтоді, як у селищі Білики Полтавської області запрацював свинокомплекс на майже 60 тисяч голів, життя п’яти тисяч людей перетворилося на жахіття. Свинські аромати не дають їм дихати.

На жаль, це далеко не єдиний випадок, коли агропромислові або інші виробництва нищать звичний уклад життя людей і руйнують їхнє здоров’я. «УК» писав про таке не раз. Узяти хоча б ситуацію у селі Шульгівка, що на Дніпропетровщині, де, попри протести громади, звели потужну норкоферму («Замість національного парку — забійний цех?», 8 вересня 2015 року).

Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства з більшості показників посідає лідерські позиції серед 25 регіональних управлінь лісової галузі України. 

Про роботу сумських лісівників та її результати напередодні професійного свята кореспондентові «УК» розповідає начальник управління Віктор ЧИГРИНЕЦЬ. 

Волинські лісівники роком роботи задоволені. Досягнення вважають показовими, тож результати фінансово-господарської діяльності підвідомчих підприємств облуправління лісового і мисливського господарства за період із серпня 2015-го по серпень 2016-го винесли на загал. 

Велика біла чапля поправила дзьобом кілька пір’їн свого ошатного (недарма її називають ще чепурною) вбрання, глянула на нас блискучим жовтим оком, ліниво піднялася у повітря і неквапом полетіла у своїх пташиних справах.

А ми залишилися милуватися білим лататтям у величній, порослій безкраїми очеретами заплаві чарівної річечки з милим ім’ям Хохора. Тече річечка територією майбутнього Дніпровсько-Тетерівського національного природного парку (НПП). У тому, що ці 30 тисяч гектарів між Здвижем, Тетеревом і правобережним верхів’ям Київського водосховища варті такого високого статусу, репортерська група «УК» днями переконалася на власні очі. 

Майже 40% території Коростишівського району Житомирської області (38,2 тисячі гектарів) займають ліси. Це багатство робить місцину  привабливою та популярною не лише для відпочинку (на знаменитому каньйоні поблизу Коростишева нині знімають навіть художні серіали), а й для бізнесу: вироби з деревини та лісоматеріали є одним із головних видів продукції, яку район постачає на внутрішній ринок та за кордон. Більшість  цієї продукції виробляють  на ДП «Коростишівське лісове господарство», яке працює з 1936 року.

Нині загальна площа держлісгоспу становить 24 810 гектарів, з яких 21 486 вкриті лісами. До складу підприємства входять п’ять лісництв, автоколона, лісопереробний комплекс у Мамрині поблизу Коростишева та нижній склад на залізничній станції «Степок». На території лісового господарства розташовано чотири об’єкти природно-заповідного фонду: «Галове болото», «Конвалія», «Боброве болото» та «Івницький парк».