Уперше за останні 20 років обласна статистика зафіксувала збільшення стада ВРХ — на 3,5 тис. голів порівняно з минулим роком. Це стало можливим, зокрема, завдяки підтримці держави, на яку можуть розраховувати 20 тисяч волинських родин. За перше півріччя, приміром, область виділила агровиробникам 7,6 млн грн і ще на понад 1,6 млн підсобили райони. Натомість допомогу вже отримали понад 10 тис. сільських трудівників.
Що в області робиться, аби на прилавках була своя яловичина, а не завезене з-за кордону м’ясо якихось екзотичних буйволів чи «невідомого походження»? 

Для Олени та Петра Покальчуків із села Підгірці Рівненського району корова — це і годувальниця великої родини, і чи не єдиний спосіб заробітку. Щоправда, встає мати п’ятьох дітей та бабуся трьох онуків раніше від сонця, а лягати доводиться вже за північ: щоб зробити з молока сир і сметану та на базар до Рівного завезти. Нелегка праця, але й без неї, кажуть, їм у нинішньому українському селі не вижити. 

Відвідавши зрошувані овочеві плантації ТОВ «Агробізнес ТСК», яке орендує понад 5000 гектарів сільгоспугідь у Недригайлівському районі на Сумщині, мимоволі згадалося твердження, що все пізнається в порівнянні. За радянських часів вершиною поливального мистецтва вважалися дощувальні установки «Волжанка», «Дніпро», а «Фрегат» мали одиниці колгоспів — здебільшого мільйонери. Звісно, там гарантовано одержували високі врожаї овочів, а в деяких господарствах — картоплі, багаторічних трав.  

У хвилини, коли пишеться цей матеріал, у ПАФ «Україна», що у Великобагачанському районі на Полтавщині, певно, вже святкують обжинки, бо ще позавчора битву за урожай-2012 тут здебільшого було виграно. Залишалося скосити й обмолотити останнє 50-гектарне поле озимої пшениці, але для сучасних комбайнів, які тут використовують, це на кілька годин роботи. Так що у працівників агрофірми є хороший привід, щоб зібратися за одним столом і, отримавши з рук директора господарства Героя України Івана Балюка конверти з певними сумами на «дрібні витрати», погомоніти у  невимушеній обстановці, підбити підсумки.  

Курс області на розвиток тваринництва поставив чернігівських аграріїв перед потребою приділити більшу увагу кормозаготівлям. Адже вони займають у структурі собівартості м'ясної та молочної продукції 62,8 і 43,7% затрат відповідно. Про це розповів заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації Микола Колесников.   

Агрострахування, можливість довгострокового кредитування, регулювання цін на нинішній урожай, перспективи меліорації — не повний перелік питань, які обговорив з аграріями Миколаївщини профільний міністр Микола Присяжнюк.   

Коли Лорда виводили з приміщення, директор відгодівельного комплексу ТОВ «Ряснянське» Сергій Лихацький попередив: не можна гладити тварину і підходити до неї ближче як на два метри. Хряк хоч і сумирний за натурою, все ж таки непередбачуваний. А він не вийшов, а буквально виповз на своїх коротеньких ніжках. Похитуючись, почвалав до паркану, низько нахиливши голову і підбираючи на траві щось їстівне. Хрякові було неймовірно важко підвести здоровенного і круглого, як сковорідка, п’ятацюру. Здавалося, він не рохкав, а тяжко сопів та прицмокував.  

Відповідну домовленість між урядом і профільними громадськими організаціями було підписано 11 жовтня 2011 року. Тепер, за словами президента Української зернової асоціації Володимира Клименка, настав час її продовжити на 2012/2013 маркетинговий рік, аби не було усіляких неприємних несподіванок і аграрії із зернотрейдерами не зазнали додаткових збитків унаслідок заборони експорту зерна, як це було 2011-го.   

Жнива в Україні добігають кінця. Уже кілька областей намолотили понад мільйон тонн зерна нового врожаю. Їм на п’яти наступає Полтавщина. Успіхи вітчизняних аграріїв, безумовно, тішать, але вже зараз видно, що торішнього показника намолотів не досягнемо. 

Сьогодні солому, з одного боку хоче бачити в себе Європа, а з другого, в свідомості українського суспільства сталися якісні зміни щодо відновлювальних джерел енергії. Коли 2006 року один із перших у країні (принаймні перший на Вінниччині) теплогенератор ставили в школі села Вахнівка, то сільська громада поставилася до цього з недовірою, мовляв, свиню підсовуєте. Аргумент, що столиця Данії майже на чверть опалюється аналогічними генераторами, виявився малопереконливим для сельчан, тому вони взяли з обласної влади слово допомогти їм газифікувати село. Тепер не треба вмовляти. Всі дозріли!