Багатьом пам’ятні події вже п’ятирічної давності, коли в Євпаторії вибух у будинку обірвав життя 27 людей. Причиною біди стали балони з киснем і ацетиленом, що, всупереч правилам з техніки безпеки, зберігались у підвалі багатоповерхівки.  

Не було ще на Буковині голови облдержадміністрації, який не присягався б навести у лісі порядок. Присягалися всі. Задля цього на піку щирого емоційного вболівання за долю лісів керманичі області завзято бралися вирішити три рятівні, на їхню думку, «лісові» справи: «построїти» лісівників, «посадити» на штрафмайданчики завантажені кругляком лісовози, що вдень і вночі, бач, снують дорогами краю (чого, питається, і звідки у них ліс?!), і народити нарешті істину лісокористування. 

Село Безіменне Новоазовського району Донецької області, подейкують, своєю колоритною назвою завдячує… Олександрові Пушкіну. Бо, за переказами, поет, будучи проїздом на морському узбережжі, знічев’я запитав назву села у місцевих жителів. Ті у відповідь тільки знизували плечима: мовляв, чого-чого, а цього поки що немає. Ось тоді подорожній експромтом запропонував свій варіант: Безіменне.

Під час літніх канікул батьки хочуть, аби діти менше впрівали біля комп’ютера чи телевізора, а більше часу проводили на вулиці: гралися з друзям, бігали, стрибали, займалися спортивними вправами. Але, крім бажання, є у дорослих ще й великі перестороги.
Був свідком, як молода мама не пускала на дитячий майданчик свого хлопчика. Причина типова й доволі поширена — погана облаштованість, бруд. І справді, штучне покриття там старе, пошарпане, гірка завершується глибокою ямою, в якій маля може пошкодити ноги. Та й сам майданчик, що на розі бульвару Шевченка та Героїв Сталінграда в Черкасах, розміщений зовсім близько від проїжджої частини, поруч із автомобільною парковкою, на осонні, де температура сягає сорока градусів. Чи комфортно малечі там відпочивати? І чи дивина, що батьки не хочуть, аби сини й дочки там бавилися? 

Загальновідомо, що добрий господар зносить старе житло лише після того, як переступить поріг і занесе весь домашній скарб до новозведеного.  Але, як свідчить практика, цю просту істину нерідко ігнорують ті, від кого залежить майбутнє цілих галузей української економіки та долі сотень тисяч людей. Саме це спадає на думку, коли  читаєш Звернення до Президента, Прем’єра, міністра Мініфраструктури та голови СБУ, підписане капітанами далекого плавання, штурманами, судновими механіками та фахівцями інших професій, для яких ходіння морями і океанами стало таким же звичним, як і по земній тверді. Тобто звернення ініціювали люди, які з власної практики знають, що  безпека судноплавства — це передусім безпека життя людей. І саме тому їх хвилює майбутнє Державної системи управління цим процесом. Судячи з документа, вони, як і вся морська спільнота України,  уважно відстежують дії державних органів щодо  своєчасної  імплементації  в національне законодавство вимог міжнародних конвенцій з питань роботи моряків. У тому числі  вимог Манільських поправок до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року, які набули чинності з 1 січня 2012 року і мають бути повністю впроваджені до 1 січня 2017 року. А дипломування моряків, як зазначають  висококваліфіковані фахівці морського та річкового транспорту, — це частина галузевого єдиного технологічного процесу забезпечення безпеки судноплавства. 

З 1 липня в Україні діє новий порядок оренди водойм. Він визначається «Типовим договором оренди водних об’єктів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів від 29 травня цього року. Особливість типового договору — те, що за ініціативи Прем’єр-міністра до нього внесено пункт щодо обов’язковості забезпечення вільного доступу до цих водойм пересічних громадян: «Передача в оренду водного об’єкта здійснюється без обмеження права загального користування, якщо інше не визначено законом». 

Олена та Микола Максимюки із села Хотинь Рівненського району про те, що держава виплачуватиме компенсації за утримання телят, дізналися торік.  Оскільки їхній Зірці незабаром мав виповнитися рік, вирішили заготівельникам її не здавати: як-не-як, порахували, можна буде претендувати на тисячу гривень — чималі, як для села, гроші.  

Церква, пацієнти і держава домовилися переселяти клініку лише в добудоване та обладнане приміщення. Вона, як відомо, розташована на території Києво-Печерської лаври, і розмови про переведення закладу в інше місце тривають давно. Проблема в тому, що перенести цей заклад абикуди неможливо. Адже відділення СНІДу Інституту Громашевського — єдиний у країні медичний заклад національного рівня, що забезпечує спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з ВІЛ.
Нині у клініці лікуються понад 9000 пацієнтів з усієї України. Більшість її обладнання закуплено за кошти іноземних країн-донорів та фондів. Воно унікальне й рятує життя тисячам смертельно хворих українців щороку. Саме щоб зібрати гроші на це обладнання, влаштовували концерти українські зірки шоу-бізнесу, а до Києва приїжджав із концертами Елтон Джон. 

Наприкінці червня п’ять депутатів фракції УДАР на чолі із заступником голови Комітету з питань соціальної політики та праці Павлом Розенком зареєстрували законопроект №2418а. Він передбачає відрахування страхових внесків до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і перехід на другий рівень пенсійної системи з 2014-го до кінця 2015 року. Нагадаємо, що перехід до накопичувальної системи можна було реалізовувати ще з 2004 року, коли запрацювало законодавство про недержавні пенсійні фонди (НПФ) та про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 

Події у Врадіївці безумовно увійдуть до новітньої історії України, тому що подібне сталося вперше. Вперше жахливий нелюдський злочин настільки «розбудив» свідомість місцевих жителів, що ті вдалися до активних протестних дій. Вперше за історію України люди штурмували міліцейський райвідділ, а місцева влада виявила свою безпорадність.