«Золота підкова» — таку назву свого часу отримав широко розрекламований житловий комплекс у Рівному. Люди, звісно, квапилися інвестувати кошти в сучасні квадратні метри: підкова, вірили, принесе їм щастя. 

За одною зі слов'янських легенд, справжня перлина утворилася внаслідок того, що блискавка пробила мушлю. Тому перлину розглядали як поєднання вогню та води, символ народження й відродження. Історія ця нагадує минуле та сьогодення Березанського району. Створений 90 років тому, зараз він перебуває у стані свого відродження і має всі шанси стати справжньою перлиною Північного Причорномор'я - районом-курортом, місцем, привабливим для туристів та інвесторів. Понад два тисячоліття терени сучасного Березанського району населяли різні народи. У XVI-XVII століттях у цих степах кочували Ногайські орди. Сюди не раз доходили запорозькі козаки, які обороняли землі від навали завойовників. Перебував на території району і славетний Олександр Суворов під час російсько-турецьких війн. До сьогоднішнього часу збереглися пам’ятки, які свідчать про існування в окремих селах німецьких колоній. Березанський район як адміністративно-територіальна одиниця утворений 1923 року з центром у с. Анатолівка. У грудні того самого року центр району було перенесено в с. Суворове (нині смт Березанка). З 1937-го під час створення Миколаївської області Березанський район увійшов до її складу.

Першою позитивною новиною, озвученою вчора, можна вважати зрушення в питанні експорту продукції компанії Roshen до Російської Федерації. Як зазначив міністр вітчизняного Мінагропроду Микола Присяжнюк після зустрічі з головою Росспоживнагляду Геннадієм Онищенком у Москві, відновлення поставок українських кондитерів  можна очікувати найближчим часом. Під час спілкування з журналістами він, зокрема, зазначив: «Загалом ми переговорами задоволені. Було знайдено розуміння, і я переконаний в тому, що найближчим часом всі ті дії, які ми накреслили, будуть здійснені й буде ухвалено рішення щодо кондитерської продукції».

Серед проблемних питань, що непокоять сумських поштовиків, виразна диспропорція з виплатами соціальної допомоги через відділення зв’язку та банківські структури. Адже складається ситуація, коли громадян свідомо позбавляють вибору, пропонуючи лише один безальтернативний варіант.

Про це кореспондентові «УК» розповідає директор Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Володимир КРИШТОП. 

Прикарпатське місто Калуш відоме ще з часів СРСР унікальним родовищем калійних солей. У 1967 році для його розробки та комплексної переробки покладів було введено в експлуатацію завод калійних добрив, до складу якого увійшов і Домбровський кар’єр як сировинна база. У 2000 році через економічні проблеми  видобуток на ньому припинили. Нині в Україні зовсім не виробляють калійних добрив, їх закуповують у Білорусі та Росії. 2010 року уряд заявив про плани реорганізувати завод у державне підприємство, провести тендер на залучення інвестицій, щоб відновити виробництво протягом двох років. Минуло три роки. Кар’єр природним шляхом затоплює вода, яка розчиняє розкриті в ньому соляні поклади. На розв’язання пов’язаних з цим екологічних проблем з бюджету виділяють гроші, що потопають у соляних розчинах.
 

Якось довелося спілкуватися з учителями української мови, які зізналися, що найбільше вони не люблять писати з дітьми твори на тему «Мої літні  канікули». Мене це вразило, бо згадала, з яким захопленням в усі часи школярі ділилися враженнями літа — зупинити неможливо! «А вам доводилося читати бодай один такий твір? — відповіла літня вчителька. — Мені дуже сумно від прочитаного — дітям нема про що розповісти».
Літня пора для більшості карпатських дітей — виснажливі будні. Випасали корів, ходили до лісу гриби-ягоди збирати, допомагали батькам на сінокосах. Ну хіба що більш сумлінні учні згадають, скільки встигли прочитати з позакласного читання. Більшість навіть не уявляють, яке воно — справжнє море! 

Ще навесні цього року Укрпошта звернулася до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері поштового зв’язку та інформатизації,  із пропозицією оптимізувати тарифи на універсальні послуги поштового зв’язку.  

Як відомо, скандали, конфлікти, врешті-решт війни  виникають, так би мовити, не на порожньому місці. За ними завжди криються нереалізовані амбіції, політичні або економічні інтереси тієї чи іншої  сторони. Про один з таких конфліктів, що підпадають під категорію невипадкових, ішлося у публікації «УК» за 21 червня цього року.

Нагадаємо, приводом для написання матеріалу «Коли підштовхування до прірви видають за благо» стала «нештатна» ситуація, що виникла на Сумському НВО імені Фрунзе.  Винятковість та абсурдність її полягала в тому, що інформаційну війну з об’єднанням, в ході якої пророкували банкрутство цього підприємства, ініціював через ЗМІ його  президент Володимир Лук’яненко.  При цьому майже зневажлива оцінка перспектив начебто рідного йому НВО імені Фрунзе «врівноважувалася» пієтетом на адресу російського «Гідромашсервісу» (ГМС) — одного з головних конкурентів сумських машинобудівників. Тож запитання на кшталт «кому це вигідно?» та «що за цим стоїть?» у цьому разі належить не до тих,  які ставлять просто з цікавості. І знайти на них відповідь — це  реально оцінити майбутні ризики від експансії «Гідромашсервісу» на ринки, де попит має продукція сумських машинобудівників. Для цього достатньо проаналізувати дані з відкритих джерел, зокрема бухгалтерську звітність, яку розкриває емітент. 

Українці у відпустку ходять рідко і не надовго, хоч і мріють про неї цілий рік. А замість повної релаксації намагаються вирішити… робочі питання. Щоправда, ділитися враженнями від відпустки не поспішають. Так само як і їхати на моря чи лізти в гори з колегами — це доводять нещодавно проведені дослідження.  

Стаття в «УК» за 20 липня цього року «У ставках купатися і рибалити можуть усі» викликала неоднозначну реакцію і трактування серед орендарів, влади на місцях та рибалок. У Вінницькій, Житомирській  та інших областях сталося навіть кілька інцидентів. Тому обласна влада в Житомирі провела спеціальну нараду, на якій вирішила, так би мовити, розставити крапки над «і».