Видатний український бас Тарас Штонда співати почав у такому віці, коли деякі діти тільки починають говорити. А коли він підріс, мати, належним чином оцінивши схильність сина до видобування потужних звуків, віддала його в музичну школу й купувала для нього платівки із записами відомих співаків: щоб мав зразки для наслідування.

Мабуть, як це буває у співаків-початківців, під час навчання в Київському музичному училищі Тарас трохи почувався Шаляпіним. Та коли його вперше представили видатній камерній співачці Галині Сухоруковій, вона, прослухавши його, сказала: "Надто красивий голос, щоб так погано співати". Проте погодилася взяти в свій клас. Саме після вступу до Київської консерваторії й розпочалося для Тараса Штонди справжнє опанування таємницями вокального мистецтва.

Минуле не повертається, але його ознаки час від часу навідуються до сучасності. Нинішнього березня знайшовся для таких гостин в "Українському домі" дуже солідний привід: уявіть собі, ювілей Міжнародного жіночого дня - він відзначається вже ціле століття! І якою була упродовж цієї епохи жінка? Її відрізняли від сучасної аксесуари років чи й вона сама?

Ще сила є в руках
                           і у душі -
Ще поборемося, доле!
Ну, спробуй, задуши!"

- такими словами зустрічають пацієнтів у Лосятинській дільничній лікарні, котра впродовж тридцяти років має славу унікальної. Табличками з афоризмами філософів, рядками поетичних творів обвішані стіни лікарняного коридору - саме з цього тут починається терапія.

Від раку молочної залози в Україні щороку помирає понад 8 тис. жінок. Проте, за словами лікарів, це захворювання не смертельне - головне його вчасно діагностувати. Та зазвичай якраз із своєчасним зверненням до лікарів і виникає велика проблема. Комусь із жінок украй ніколи - робота, кар'єра, чоловік, діти, а то й онуки... А комусь просто страшно.

Хоч за календарем весна повноправно вступила в свої права, пустунка-зима не поспішає відступати - продовжує дарувати нам морозні днини. А вже так хочеться тепла! Адже навіть у прохолодні березневі дні сонечко світить більш привітно, даруючи нам чудовий настрій. Проте насправді кожен з нас по-своєму реагує на погоду.

Музей за два десятки років із надзвичайно мальовничими експонатами - серед найпізнавальніших місцевих закладів. Довкола його приміщення (Вознесенської церкви, якій, до речі, цьогоріч виповнюється 145 років) - білосніжні зимові полотна. Та їм не зрівнятися з тими, що розвішані всередині. Там квітнуть дивовижні рушники та інші вироби з різних куточків Чернігівщини - краю синьооких льонів і майстерних ткаль. 

В Одеському музеї особистих колекцій ім. Олександра Блещунова презентовано каталог ікон - у друкованому та електронному форматі. Як зауважила директор музею Світлана Остапова, це перше наукове видання її закладу. Електронний каталог вже отримав схвальні відгуки. Більшу частину музейної колекції - загалом їх 76 - складають ікони, написані старообрядцями-липованами, які ще на початку ХVІІІ століття тікали до Придунав'я від релігійного переслідування.

Щонайменше 50 млн грн. знадобиться, аби перетворити неперспективну Пересопницю на туристичну Мекку не лише для слов'янського світу. Виявляється, під час нещодавнього державного візиту Президента Віктора Януковича до Китаю Академія наук Піднебесної попросила привезти в подарунок... точну копію Пересопницького Євангелія, видану в Україні 2 роки тому.

Вже не за горами 85-річчя з дня народження письменника Олеся Бердника - людини неординарної і героїчної долі. Його твори стали культовими книгами не лише для наших співвітчизників, а й вийшли друком ще у 26 країнах світу. Його життєва дорога не менш захоплююча, ніж сюжет пригодницького роману...

Земного віку доля відміряла Тарасу Шевченку з неабиякою точністю: 9 березня 47-й день народження, а 10-го - перший день уже іншого відліку, посмертного, де виокремилася ще одна дата, пророча, коли перепоховали Кобзаря на Чернечій горі у Каневі. Ця дата, 22 травня, дивна. Домовину з небіжчиком везли з Петербурга, через стільки міст і сіл Росії, України. У Києві з ним прощалися студенти. У Києві ж студентам багато років потому, за радянських часів, нагадували: не ходіть 22 травня у скверику навпроти університету, обминайте пам'ятник Тарасу Шевченку! Того весняного дня щороку сиділи на лавочках кадебісти. Тих, хто клав квіти до пам'ятника Кобзареві, виключали. За націоналізм...