ПАМ’ЯТКА 

Занедбана довгі роки архітектурна перлина перетворилася на музейне містечко  
 

180 років тому в місті, яке тільки започатковувало свою славну історію, почали зводити комплекс унікальних казарм для матросів флотських екіпажів. Унікальних за масштабом, площею, інженерними комунікаціями, архітектурою. Символічно, що нове життя і новий статус Старофлотські казарми отримали в рік ювілею початку будівництва, 75-річчя з дня створення області та напередодні 100-річчя Миколаївського краєзнавчого музею. Який зв’язок між приміщеннями для матросів та музеєм, у якому зберігається вся історична і культурна спадщина області? Безпосередній. Там, де раніше розташовувалися флотські екіпажі, відтепер розмістилися зали обласного музею. 

Серце міста

Від заснування Миколаєва 1789 року головною і першою вулицею була Адміральська. Ця вулиця, як і саме місто, нерозривно пов’язана з історією флоту та кораблебудування. Тут розташований будинок, який понад сто років служив канцелярією та помешканням головних командирів Чорноморського флоту. На Адміральській базувалося і Чорноморське адміралтейство, в будівлі якого нині розташовується заводоуправління найстарішого нашого суднобудівного заводу імені 61 комунара. Початок бере вулиця з Морського зібрання, яке пізніше стало будинком офіцерів флоту. Тут же — Старофлотські казарми. Цікаво, що віднедавна Адміральська відкрила і свої надра, цінні для археології. Тож вулиця — справді історичне і культурне серце міста.

 Пов’язана Адміральська і з ім’ям знаменитого англійського архітектора, першого представника еклектики Карла Акройда. За його проектами побудовано Німецьку кірху, Католицьку церкву, Училище для дочок нижніх чинів, ансамбль казарм флотського екіпажу (Старофлотські казарми), ворота і стіну Адміралтейства, Шпитальну церкву та багато інших споруд, які збереглися донині і є визначними пам’ятками міста. Тим стилістичним його оформленням, що вирізняє Миколаїв, підкреслює його статус міста моряків і корабелів.

Площа, на якій зведено будівлі Старофлотських казарм, мала назву Адміралтейська за генеральним планом К. Акройда. Саме тут, на незабудованому прямокутному плацу, на південь від Миколаївського адміралтейства, повинна була з’явитися головна міська площа. Архітектурний ансамбль Старофлотських казарм складається з трьох однакових будинків у формі літери «П», витриманих у стилі пізнього класицизму, тому вирізняється скромними фасадами. Будівлі призначалися для розміщення від 1200 до 2000 матросів флотських екіпажів. Попри грандіозний задум, згідно з яким комплекс мав би бути втричі більшим, його будівництво перервано напередодні Кримської війни 1853–1856 років і воно більше не відновлялося.

Архітектурний ансамбль Старофлотських  казарм вірізняється скромними фасадами. Фото автора

Історія  з продовженням

Пізніше в казармах розташовувалася Олександрівська чоловіча гімназія, домова церква. Уже в повоєнний час до колишньої гімназії добудували портик, де згодом розмістився Миколаївський будівельний технікум. А в двох інших корпусах за радянських часів розташовувалася бригада, зайнята на будівництві та ремонті кораблів ВМС.

— Старофлотські казарми, — вважає доцент інституту історії та права МНУ ім. В. О. Сухомлинського Олександр Хаєцький, — це не тільки один із найкращих зразків казарменої архітектури англійського ∂атунку. Комплекс цікавий і як пам’ятка інженерної думки. Міські легенди свідчать, що під казармами ховається 17 ярусів підвальних приміщень. На мій погляд, це явне перебільшення. Поки що вдалося виявити два рівні підвальних приміщень. Але дослідникам є привід для нових вивчень.

Оригінальним був ще один винахід К. Акройда. На території казарм існував колодязь, який був одночасно і частиною водогону, і головним повітрязабірником системи опалення. Суть у тому, щоб не тільки збільшити природну тягу за рахунок перепаду температур між зовнішнім і внутрішнім повітрям, а й прогріти його за рахунок природного тепла землі. Адже відомо, що температура землі на глибині понад 1,5 м і влітку, і взимку дорівнює 8 градусам. Так, повітря, проходячи через систему галерей, нагрівалося за рахунок температури землі й потрапляло до котла вже підігрітим. Улітку котли не працювали, але нагріте повітря, потрапляючи до колодязя з водою, проходячи тунелями, охолоджувалося до температури землі й потрапляло у спеціальні стінові канали, охолоджуючи всю будівлю. Так система опалення одночасно була ще і системою кондиціювання. Це всередині XIX століття!

Символічний  ключ від будинку колишнього римсько-католицького людинолюбного товариства на підносі середини ХIХ сторіччя.

Інвестиція  в минуле

Смілива ідея створення музейного комплексу на базі відреставрованих Старофлотських казарм виникла у 1999 році й належала тодішньому і нинішньому голові Миколаївської облдержадміністрації Миколі Круглову.

— Ми почали з того, що взяли Старофлотські казарми на баланс комунальної власності. 15 років тому вирішили, що це буде центральне місце в Миколаєві. Адже навколо нього розташовано історичні квартали, сквери та площі, які, за розумного їх облаштування, дають змогу по-іншому підійти до такого поняття, як історично-культурний центр. Тож за підтримки громади вирішили: об’єднати всі історичні будівлі в єдиний архітектурний ансамбль, вдихнути нове життя, зробити його багатофункціональним, з ландшафтним парком, ботанічним садом, зеленими галявинами, фонтанами, які люблять і молодь, і люди старшого покоління. Так само, як це роблять у розвинених країнах, де з роками цитаделі та казарми перетворюються на мирні місця і слугують людям.

На жаль, красива ідея понад десять років не знаходила втілення. А від цього страждали не тільки приміщення Старофлотських казарм, які поступово руйнувалися, а й обласний краєзнавчий музей. Річ у тому, що1999 року за розпорядженням голови облдержадміністрації «Про використання майна військового містечка №3» Миколаївському обласному краєзнавчому музеєві було передано дві казарми разом із прилеглою територією. Але донедавна обласний музей розташовувався у приміщеннях, не пристосованих для зберігання експонатів та розміщення експозицій та ще й у будівлі, яка історично належала католицькій парафії. Коли вірянам почали повертати культові споруди, приміщення музею мало знову відійти католицькій громаді. Втім, обіцяне здійснилося лише через 20 років.

Загалом процес реконструкції та реставраційних робіт за браком належного фінансування, а також політичної волі, тривав значно довше, ніж хотілося б ініціаторам проекту та музейним працівникам. Як повідомили в обласному управлінні культури, за період 2000–2003 років з обласного бюджету на ремонт та реконструкцію казарм виділено кошти обсягом 1557,4 тисячі гривень, у 2004–2005 роках коштів на це не планували взагалі, у 2006-му поновлено фінансування цих робіт та протягом 2006–2008 років залучено понад 11 мільйонів гривень з державного та обласного бюджетів. У 2011-му виділено приблизно дев’ять мільйонів. І така інвестиція в минуле виявилася результативною.

Завершено перший етап ремонтних робіт: повністю здійснено монтаж внутрішніх систем опалення та водопостачання, запущено котельне обладнання, в експозиційних залах завершено ремонт стін, встановлено дверні блоки, укладено підлогу, завершено оздоблювальні роботи, впорядковано прилеглу територію. Новий музей повністю готовий до офіційного відкриття.

«Панове,  відкрийте  скрині!»

Після введення в дію лише першої черги Старофлотських казарм експозиційна площа краєзнавчого музею збільшиться в 30 разів! Досі музей тулився лише на 140 «квадратах», а переселиться на робочу площу понад 4000 кв. м. Сьогодні у фондах обласного краєзнавчого музею налічується 170 тисяч експонатів, що відображають історію краю від давнини до сьогодення. Раритети збирали колекціонери та наукові музейні працівники майже 100 років. До переселення па?м’ят?ки історії зберігаються у вкрай тісних приміщеннях (у середньому 400 предметів на 1 м2), що не відповідало ні санітарним, ні технічним, ні пам’яткоохоронним нормам.

Нині на музей чекає 21 зал — із сучасним дизайном, центральним кондиціюванням та спеціальним освітленням, затишне кафе, ігровий і музичний двір та інше. Автором проекту реконструкції казарм під музей став один із найкращих дизайнерів — заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Іваницький. За задумом митця, проект включатиме 18 жанрових діорам і 28 міні-діорам та історичних композицій, тут буде задіяно величезний арсенал із запасників музею — предметів старовини, яких дотепер ніхто не бачив.

Також планують повернути зі столиці золоту колекцію археологічних раритетів, знайдених на території античного городища Ольвія. (Раніше розмістити їх у приміщеннях старого музею не дозволяли з причини неналежної охорони експонатів.) Також буде знайдено гідне застосування археологічним знахідкам розкопу «Дикий сад», які по-новому трактують життя наших предків на Причорноморських землях.

P.S. У 2014 році Миколаївський обласний краєзнавчий музей відзначатиме 100-річний ювілей. Уперше за 100 років виникла можливість його гідного облаштування і створення на новій матеріальній базі музейного містечка, яке стане унікальним для України. А двері музею відчиняться у травні.

ПРЯМА МОВА                           
                                   
В’ячеслав РУКОМАНОВ, 
один з керівників робочої групи 
з облаштування музею, 
заступник голови 
облдержадміністрації:

— Ми не робитимемо типовий краєзнавчий музей. Важливо, щоб у нього було власне обличчя, харизма, щоб він відображав унікальність і самобутність нашого краю, зокрема його геологічну будову, флору і фауну. Головним героєм нашого краєзнавчого музею буде людина як справжній творець.

                                   
Володимир МИХАЙЛОВ, 
директор обласного 
краєзнавчого музею:

— Сьогодні вже багато наших земляків відкривають скрині й виявляють бажання передати музеєві свої приватні колекції. Ми й самі маємо що показати миколаївцям і гостям міста. Так, наприклад, у нас у запасниках зберігаються опудала великих тварин. Але раніше їх не було де виставляти. Нині така можливість є. Хочу звернутися до  миколаївців: не викидайте старі і старовинні речі, краще приносьте їх у музей.