Скажу відверто: досить напружено почувався, чекаючи на цю ексклюзивну зустріч з науковцем, на винаходи якого вже давно полюють усі розвідки світу. І лише коли залишилися сам на сам у редакційній кімнаті для перемовин, а Микола Миколайович Бельдій укотре доброзичливо щиро усміхнувся, скутості мов і не було. У нашій тривалій бесіді мій співрозмовник, за плечима якого десятки запатентованих у понад ста країнах винаходів, сприймався досить скромною стриманою людиною. Хоча ще 20 років тому, коли створив свій унікальний «вічний двигун», його ім’я стало відомим на всіх континентах.
Факт придбання патентів цього винаходу в усьому цивілізованому світі, зокрема в США та Японії, свідчить про його неабияку інтелектуальну значимість.
— Чому ж за ці два десятиліття «вічний двигун» так і не дійшов до промислового випуску? Були ж у вас і гінці з провідних автомобілебудівних компаній.
— Зроблю суттєве уточнення. Йдеться не про винахід, а про відкриття нового класу механізмів — сферо-планетарних. У двигуні немає ні колінвалів, ні циліндрів, ні шатунів, ні поршнів. Його унікальність у тому, що осі симетрії всіх робочих деталей, які обертаються і рухаються, перетинаються лише в одній точці, при цьому нема потреби у балансуванні інерційних мас, немає вібрації, характерної для всіх двигунів, досягаються високі характеристики з надійності та ресурсу роботи. Він може працювати на всіх видах палива, а найкраще — на звичайному повітрі, якщо його подавати у двигун під тиском.
Але вся біда в тому, продовжував президент Фонду сприяння розвитку і впровадження новітніх технологій «Новотех», що в Україні не було і немає на законодавчому рівні організаційно-правового механізму реєстрації, супроводу і промислового впровадження відкриттів. До розвалу СРСР це було пріоритетом Москви. Тому такий «вічний двигун» (назва умовна) офіційно вважають винаходом.
— Не вигідно відповідним світовим структурам давати Україні право реєстрації відкриттів, не вигідно, щоб вона була державою, яка зростає, процвітає і незалежна у впровадженні своїх унікальних ноу-хау. Це моя особиста точка зору.
Чимало й інших причин, чому «вічний двигун» донині залишається в експериментальному зразку. Численні офіційні пропозиції з багатьох країн щодо співпраці, за словами Миколи Бельдія, «не плідні у своїй основі, бо вони переважно спекулятивно-злодійські. Відчувається прагнення ошукати і забрати, пообіцяти і нічого не дати». Багато таких спроб і в Україні. А що стосується наших державних чиновників, то доля цього, як і багатьох інших ноу-хау, за великим рахунком їх не цікавить. Під час зустрічей з винахідниками у них головне запитання: який відсоток акцій (прибутку) він матиме особисто.
Із цим авторський колектив фонду «Новотех» ще відчутніше зіткнувся, коли надав широкого розголосу своєму черговому, але не менш резонансному за «вічний двигун» винаходу — новий спосіб генерації і трансформації енергії електромагнітного поля Землі в екологічно чисту електричну енергію. Саме він, до речі, і став інформаційним приводом для ексклюзивних розмов і з Миколою Бельдієм, і з Миколою Маломужем, генералом армії у запасі, керівником Служби зовнішньої розвідки України у 2005—2010 роках. Він добре обізнаний з науково-дослідними роботами «Новотеху», його досягненнями та проблемами.
Електроенергія з повітря і з бездротовою передачею
Проект генерації вільної енергії із простору, про який ідеться, — нині пріоритетний і один із найперспективніших. У межах цього проекту, за словами моїх співрозмовників, в Україні тривають науково-практичні інноваційні пошуки одразу в кількох напрямах. У своїх «Пропозиціях для позитивно думаючих особистостей» фонд «Новотех» як добровільна громадська організація сприяння розвитку і впровадженню новітніх технологій називає з-поміж інших такі проекти: «Бездротова і адресна передача електроенергії», «Генерування і акумулювання електроенергії з вільного простору», «Створення глобальних систем зв’язку, управління і життєзабезпечення на основі нової фізики квантово-хвилевих електричних полів».
Українські науковці не приховують, що вони розвивають ідеї, продовжують справу знаменитого фізика-генія, великого серба Миколи Тесли, у доробку якого понад 300 винаходів. Він мріяв навчитися черпати енергію світового простору (і багато чого досяг) — «вічного і невичерпного джерела», «величезного океану енергії» — та без втрат і значних витрат передавати її на будь-яку відстань. «Коли бездротова передача енергії для масового вжитку стане реальним фактом, прогрес людського суспільства наростатиме з шаленою швидкістю».
Вітчизняні науковці за крок до визначних результатів своїх фундаментальних науково-дослідних і пошукових робіт у галузі квантової фізики. Ще чотири роки тому на одній із наукових конференцій, про яку повідомляв портал intellect-ua.info, автори згаданих винаходів у загальних рисах розкрили суть передачі електроенергії без традиційних електричних опор та дротів, які оповили всю Землю.
— Ми демонструємо пристрій передачі електроенергії без дротів, — пояснював Віталій Крюк, провідний інженер Аерокосмічного інституту НАУ. — Маємо стандартний генератор, підсилювач, передавальну і приймальну антени. Генератор працює на частоті 600 кГц. За допомогою цих невеликих антен можемо передавати електроенергію на відстань півтора-два метри з коефіцієнтом корисної дії близько одиниці.
У знаменитого Тесли, який перший передав таким чином електрику, ККД був лише чотири відсотки. А все тому, що він не мав цієї магічної антени.
— Діаметр антени-передавача — 30 сантиметрів, — дохідливо продовжував свою розповідь Віталій Григорович. Збільшуючи тарілку, подовжуємо і відстань ефективної передачі. З часом вона може становити сотні й навіть тисячі кілометрів. Через кілька десятків років людям розетки взагалі не знадобляться. У кожний електричний пристрій можна буде вбудувати антену-приймач, і тоді енергія передаватиметься так само, як інтернет-сигнал через мережу вай-фай. Як наслідок — зникнуть електричні дроти і опори.
За даними науковців, в Україні довжина електромереж становить понад мільйон двісті тисяч кілометрів. Втрати енергії при передаванні сягають 20—30 відсотків, або мільярд євро щорічно. На модернізацію системи потрібно понад 20 мільярдів гривень. Витрати для доведення експериментальних зразків згаданих винаходів до серійного промислового виробництва в десятки разів менші.
Діло за малим — потрібно впровадити
Якщо у розрахунках та дослідах вітчизняних науковців немає помилок (вони переконані в цьому), а держава візьме долю цих унікальних винаходів під свою опіку, скажімо в межах цільової національної програми, то через десять років Україна може досягти значного прогресу в розв’язанні доленосних проблем в енергетичній галузі. Саме цей напрям — створення розробок і технологій, призначених для забезпечення енергетичної незалежності держави — Борис Євгенович Патон назвав одним із основних у діяльності Національної академії наук.
Як у найближчій перспективі розвиватимуться події зі згаданими винаходами, не гадатимемо. Принаймні автори цих ноу-хау, спроможних, як вони запевняють, зробити революцію в енергетичній сфері, хочуть мати відчутну конкретну підтримку відповідних структур. Можливо, в межах державно-приватного партнерства (ДПП), зелене світло якому в листопаді минулого року увімкнула Верховна Рада, ухваливши закон №1058. У ньому передбачено зміни до Закону «Про державно-приватне партнерство», а також до законів «Про концесії», «Про управління об’єктами державної власності», «Про міжнародне приватне право» тощо. Мета таких нововведень, наголошено в одному з документів, — створити ефективніший механізм для співробітництва між державою, територіальними громадами і приватними партнерами у межах ДПП, поліпшити інвестиційні умови й посилити гарантії для приватних інвесторів.
Великі надії покладаються і на нещодавно ухвалений Закон «Про науку і науково-технічну діяльність», зокрема на Національний фонд досліджень, який передбачено створити. Адже його основна мета, за словами міністра освіти і науки Сергія Квіта, — «фінансова підтримка не лише безпосередньо наукових досліджень (як фундаментальних, так і прикладних), а й розвитку матеріально-технічної бази досліджень і розробок високого рівня».
Винаходи наукового колективу фонду «Новотех» (генерування електроенергії з відкритого простору і передача електроенергії без дротів), мабуть, підпадають під таке визначення. А ось чи вважають їх у високих кабінетах пріоритетними для щонайшвидшого доведення дослідних зразків до промислового виробництва? Із розмови з Миколою Бельдієм зрозумів, що потрібної підтримки від держави вони не мають: «Добре, що хоча б не заважають нам».
— Єдине, чим можна пишатися, — системою надійного захисту в Україні інтелектуальної власності. Ось би так налагодити роботу з доведення перспективних науково-технічних розробок світового рівня до промислового впровадження…
Фонд «Новотех» існує 20 років. У ньому, за словами його президента та співзасновника НДІ енергогенеруючих технологій, працюють на договірних засадах тисячі людей. Вони не впевнені, що це станеться негайно. Тому, не відкидаючи можливостей ДПП, прагнуть самостійно створювати умови для покращення інвестиційно-інноваційної діяльності й прискорення впровадження в промислове виробництво своїх актуальних розробок, «не чекаючи, коли хтось прийде і зробить за нас цю роботу». Приміром, хочуть об’єднати зусилля і фінанси «зацікавлених» людей навколо конкретного проекту, оголосивши своєрідну «українську інтелектуальну толоку». Що з цього вийде, покаже час.
ПРЯМА МОВА
Микола МАЛОМУЖ,
керівник Служби зовнішньої
розвідки України у 2005—2010 роках:
— Ці винаходи світового значення, тому до них така занадто велика увага й зацікавленість іноземних служб розвідки, багатьох світових компаній — як Європи та Азії, так і Близького Сходу й Старого світу. Це і шантаж, і бажання викрасти або перекупити винаходи. Це і погрози фізично знищити науковців і їхні сім’ї. Тому нашим спецслужбам роботи не бракує.
Ми в Google+