НА ЧАСІ

Лікарняні каси справі не завада  

Володимир ІВАНЧУК
для «Урядового кур’єра» 

Укрзалізниця традиційно володіє розгалуженою системою відомчих лікарень, які зобов’язані контролювати стан здоров’я залізничників. Та бюджетного фінансування бракує вже не один рік, тож добрий десяток років підприємство виручає система добровільного страхування — і як додаткове джерело фінансування медичних закладів, і як ефективний інструмент соціального захисту працівників.

Приклад, як мовиться, з реального життя: торік Оксану Острогляд, яка працює на залізниці понад два десятиліття і, як багато її колег, застрахована за однією з програм добровільного медичного страхування, кілька разів оперували. Витрати на лікування у відомчих медзакладах, із якими страхова компанія має договір про надання медичної допомоги застрахованим особам, жінці покривав страховий поліс. А ось у центральній міській лікарні застраховану пацієнтку чекав сюрприз. «Мені доводилося купувати ліки власним коштом, лікарня нічого не видає, операція дорога, — пояснює О.Острогляд. — А якби страхова компанія мала договір із лікарнею, де мені довелося лікуватись, усі витрати одразу взяли б на себе страховики».

 

Запровадження страхової медицини поліпшить фінансування галузі. Фото з сайту kaliningrad.vigoda.ru

До речі, залізничниця, про яку йдеться, застрахована у страховій компанії «Нафтагазстрах». Ця компанія — лідер на ринку медстрахування — давно співпрацює з Укрзалізницею. Страховики уклали договори про обслуговування із 170 медичними закладами. Серед них — не лише відомчі лікувальні заклади Укрзалізниці, а й приватні, державні та комунальні поліклініки й лікарні. Та попри таку розгалужену систему, зазначає начальник відділу добровільного медстрахування Анатолій Вишневський, поліклінік і лікарень Житомирщини, в одній із яких оперували О.Острогляд, там немає. І, що цікаво, договору, укладеного з лікувальними закладами комунальної форми власності Житомирської області, не має жодна з опитаних автором СК. Це підтвердив і начальник управління охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації Олександр Торбас, повідомивши, що жоден із 1132 лікувально-профілактичних закладів області не укладав зі страховиками договорів про надання медичної допомоги застрахованим особам, бо до повноважень управління не входить «зобов’язання керівників лікувально-профілактичних закладів області чи заборона бажаючим укладати зазначені договори».

Чи означає це, що страхова медицина на Житомирщині не має перспектив? Представники страхового ринку в неофіційних розмовах припускають, що причиною фактичного блокування може бути успішна діяльність на території області лікарняних кас, які в умовах чинного законодавства фактично підміняють поняття страхування. Та лікарняні каси, діючи на стику двох законів (про благодійні організації та про об’єднання громадян), не можуть гарантувати забезпечення контролю й адресності коштів, на відміну від механізму медичного страхування, запевняють експерти ринку.

Укладені закладом охорони здоров’я договори на медичне обслуговування з лікарняною касою, кажуть у МОЗ, — зовсім не перепона для укладання таких договорів зі страховими компаніями. Більше того, як вважає заслужений лікар України Володимир Зелений, який не один рік пропрацював головним лікарем низки лікарень, у теперішніх умовах нестачі бюджетних коштів кожен головний лікар має бути зацікавлений у додатковому джерелі фінансування його лікувального закладу, чим і є медичне страхування. Адже за пацієнтом у медзаклад приходять і кошти на лікування цього хворого. Щоправда, їх супроводжує і контроль над стандартами лікуванням.

Проте дехто, переконує Олександр Кулик, фахівець однієї зі страхових компаній, «зовсім не розуміє, навіщо їм співпрацювати зі страховою компанію». Тобто навіть лікарі поки що не до кінця усвідомлюють роль страховиків. СК ж організовує й гарантує оплату медичних послуг тільки тих, що підпадають під умови договору страхування, та визнаються страховою подією. Тому, зазначають самі страховики, лікарі іноді «намагаються  вирішити питання браку бюджетних коштів за рахунок страхових пацієнтів», що неправильно. Окрім того, страховики відзначають відсутність фінансової мотивації лікарів приймати застрахованих хворих: пацієнти лікуються й обслуговуються медичним персоналом, який рідко отримує винагороду за обслуговування застрахованих осіб. Як результат — рівень надання послуг від СК не відрізняється, а подеколи навіть нижчий, ніж у пацієнтів без страхового поліса.

Як змінити ситуацію? Експерти вважають, що майбутнє запровадження страхової медицини поліпшить фінансування галузі. До того ж, воно вимагатиме нових підходів у роботі як лікувальних закладів, так і їх менеджменту. Медзаклади не лише повинні стати повноправними учасниками страхового ринку, а й відігравати головну роль у системі страхової медицини. І якісне обслуговування саме в державних медичних закладах повинно бути тим результатом, якого держава сподівається досягти від запровадження системи страхової медицини.