Коли Свату огорнув морок, на пакистанському розділі сайту Бі-Бі-Сі з’явився блог Гюль Маку. Ім’я, звісно, вигадане. А все, що було відомо про автора, — семикласниця з долини Сват, яка не бажає миритися з нав’язаним талібами порядком. З дитячих вуст розповіді про «принади» комендантської години, фізичні покарання, удари артилерії, еміграцію сусідів, заборону на шкільну форму та закриття і знищення шкіл звучали наївно і без купюр. Ісламізм відмовляє жінці у праві на освіту і громадське життя — тож  Гюль заочно винесли смертний вирок, виконати який заважала лише анонімність. Водночас на Заході й серед співвітчизників блог Малали Юсуфзай швидко став популярним, та так, що зрештою про нього дізнався директор школи, який був…  її батьком.  

Силіконова долина наче магнітом притягує програмістів та усіх, хто професійно займається комп’ютерними технологіями чи захоплюється дивовижним віртуальним світом. Тут працюють і живуть гуру індустрії, тут розташовуються офіси найвідомішого «яблука», найпопулярнішого пошуковика та найулюбленішої соціальної мережі. Тут народжуються нові ідеї, тут можна знайти гроші на втілення найфантастичнішого проекту і реально створити стартап. Тому в Каліфорнії та саме у Сан-Франциско комп’ютерників з усього світу на одному квадратному метрі більше, ніж будь-де на планеті.  

Верховний комісар ООН з прав людини Зеїд Ра’адаль Хусейн представив громадськості шосту доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні, підготовлену за результатами роботи в нашій країні Моніторингової місії ООН з прав людини (ММПЛ) у період  з 18 серпня по 16 вересня 2014 року. 

Зустріч з Федеральним канцлером Австрії Вернером Файманном Президент Петро Порошенко розпочав словами подяки за підтримку України на її шляху до Європейського Союзу. Він попросив високого гостя прискорити ратифікацію парламентом Австрії Угоди про асоціацію України з ЄС та зазначив, що наша країна виконала всі процедури для початку реалізації угоди з 1 листопада. 

Під час сесії Парламентської асамблеї Ради Європи відбулися дебати «Криза в Україні». Дебати щодо українського питання відбуваються ось уже четверту сесію поспіль. Проте цього разу було відчутно, що їх загальна тональність починає змінюватися. 

З цим євродепутатом я зустрічаюся у Страсбурзі не вперше. Незважаючи на щільний графік, за яким завжди проходять чотириденні сесії Європарламенту, він завжди знаходить вільну хвилину, щоб випити філіжанку кави у барі ЄП, вікна якого виходять на набережну річки Іль, і поговорити про Україну. Він називає себе другом України і щиро вірить, що вона має велике європейське майбутнє. Він не раз бував у Києві, Львові, Одесі у складі різноманітних місій ЄП, а минулої зими тричі відвідав київський Майдан.  

Мабуть, мало хто з політиків та експертів сподівався на хоч який-небудь результат тристоронніх перемовин Росії, України та Єврокомісії (ЄК), що відбулися минулої п’ятниці у Берліні. Проте ця зустріч не пройшла марно, хоча невирішених питань залишилося і дійсно дуже багато.

До того ж представники всіх трьох сторін по-різному коментують підсумки перемовин. 

Переконати світове співтовариство, що ведемо справедливу визвольну війну проти російського агресора за свою незалежність і територіальну цілісність та здобути не лише моральну і санкційну підтримку, а й заручитися допомогою у проведенні реформ, спроможних вирвати країну з лабет тоталітаризму та корупції, намагався у ході робочого візиту до США Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. 

«Україна як одна з країн-засновниць Організації Об’єднаних Націй знає, чому ми заснували цю поважну організацію — для миру і стабільності, — наголосив Прем’єр, виступаючи в загальних дебатах на сесії Генеральної Асамблеї ООН. — Чи є в нас мир і стабільність? Ні. І наша глобальна мета — зробити все можливе, щоб захистити наших громадян і принести мир нашим націям». 

Цей дзвінок був для мене несподіваним. Зателефонували із Сеула, з Національної телекомпанії KBS (Korean Brodcasting System) і, нагадавши про моє інтерв’ю для KBS дев’ятнадцятилітньої давності, попросили про нову зустріч. Перед приїздом до Києва корейські тележурналісти надіслали електронною поштою фрагмент інтерв’ю, знятого у 1995 році в редакції газети «Урядовий кур’єр», де я тоді працював. У ньому йшлося про українські реалії тієї пори та про перспективи нашої країни.