Коли в суспільстві бракує довіри, будь-які сентенції та заклики слухати і чути одне одного  ризикують залишитися голосом волаючого в пустелі. Чергову порцію недовіри  українці отримали   не тоді, коли більшість  з нас, скориставшись своїм конституційним правом, виконала свій громадянський обов’язок, відвідавши одну з виборчих дільниць, а відразу після 28 жовтня. Протягом наступних двох тижнів уся країна, затамувавши подих, стежила за гостросюжетним серіалом: етап підрахунку голосів подекуди  виявився спотвореним, а на кільканадцяти дільницях і зовсім брутальним процесом.

Літні люди, представники середнього віку, молодь і навіть діти побачили картинки, забути які, схоже, вдасться не відразу. Окремі політики, що ще вчора усміхалися з величезних білбордів та клялися любити ближнього, тобто  виборця, як самого себе,  виявилися замалим не вовками в овечій шкурі. Такі метаморфози, погодьтеся, не  додають оптимізму і віри в справедливість, без якої слова про демократію нагадують порожній звук. 

В Індустріальному районному суді Дніпропетровська відбулися попередні слухання у кримінальній справі так званих терористів. Нагадаємо: судовий розгляд відбувається за обвинуваченням чотирьох жителів обласного центру у підготовці та скоєнні терактів 27 квітня, коли один за одним у центрі міста сталися чотири вибухи. Постраждала 31 людина, зокрема 10 підлітків. Вибухові саморобні пристрої було закладено у бетонні урни. Також підсудним інкримінують скоєння  терактів, що сталися в різних містах України торік. 

Старшого викладача кафедри політології Дніпропетровського національного університету Віктора Сукачова та асистента цієї кафедри Віталія Федоряка звинувачують у створенні терористичної групи, виготовленні вибухових пристроїв, у вчиненні трьох замахів і восьми терористичних актів у Харкові, Дніпропетровську та Запоріжжі. 

Жахлива драма в приморському селищі Урзуф Донецької області розгорталася майже за народною приказкою «Хоч як вовка годуй, а він у ліс дивиться». Адже раніше засуджений житель сусідньої області чорною невдячністю відплатив пенсіонерці за її турботу, якою вона оточила «бідолаху». Стареньку не тільки позбавили останніх заощаджень «на смерть» та майна, а й жорстоко вбили. 

Досудове слідство у справі щодо вибухів, які сталися у квітні в центрі Дніпропетровська, завершено. На брифінгу в Дніпропетровській обласній прокуратурі заступник Генерального прокурора України Віктор Войцишен повідомив, що обвинувальний висновок затверджений і направлений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У цій установі мають визначити підсудність, тобто вказати, який суд розглядатиме справу за обвинуваченням проти чотирьох підозрюваних у терактах. На думку керівника оперативно-слідчої групи СБУ Олега Животова, справу, найімовірніше, розглядатимуть у Дніпропетровській області, адже саме тут живуть свідки і постраждалі.  

Дискусія про роль прокуратури у розбудові держави та її повноваження в суспільстві триває давно. І це зрозуміло, адже йдеться про питання загальнодержавної ваги. У вересні 2012-го у фундаменті нової прокурорської системи України з’явився ще один наріжний камінь — Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури». З оцінки цього закону, що набуває чинності 1 грудня цього року, і розпочалася наша розмова із заступником Генерального прокурора України Михайлом ГАВРИЛЮКОМ. 

Як відомо, 16 вересня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів». Та ще на стадії обговорення законопроекту (№ 3778-VI від 22 вересня 2011 року) експерти вказували на його недосконалість. Проте цей документ – звісно, з найщирішими намірами – таки був ухвалений, хоч і в досить «сирому» вигляді.  
Можна погодитися із забороною на спонсорство того чи іншого заходу тютюновим брендом (що може тлумачитися як непряма його популяризація), але заборона на спонсорство або підтримку суспільно значущих подій або допомогу організаціям, що її потребують, від імені компанії-виробника тютюнових виробів (що є елементом корпоративної соціальної відповідальності) викликає щонайменше подив.

Схеми, до яких вдаються махінатори, різнопланові. Приміром, навесні минулого року співробітники СБУ виявили масштабне завищення обсягів вуглевидобутку на одному з підприємств галузі задля отримання бюджетних дотацій за статтею «Державна підтримка на часткове погашення витрат із собівартості вугільної продукції». Оперативники встановили: протягом 2008—2009 рр. на шахті завищували обсяги добового видобутку вугілля і його якісні показники. Перевірка засвідчила, що реальна зольність гірничої маси на складах шахти сягає 78%, хоча за документами вона становить 55—59%.  

У радянські часи фальшивомонетників можна було перерахувати на пальцях — підробка грошей вимагала неабиякої кваліфікації. Виготовлення фальшивок змушувало злочинця звертатися до спеціальної літератури, мати складне обладнання, вести лабораторні досліди… Приміром, відомий майстер підробок Віктор Баранов робив 25-рубльовки такого гатунку, що правоохоронці підозрювали в економічній диверсії іноземні розвідки.

 Але минув час. Досягнення в області оргтехніки та техніки оперативної поліграфії зумовили появу, так би мовити, фальшивомонетника-аматора, який має доступ до такого обладнання. 

Фахівці Державної податкової служби (ДПС) за сім місяців цього року провели 3611 перевірок   підприємств, які працюють на ринку алкоголю та тютюну. Результати вражають: порушень виявлено 4626. Тобто їх навіть більше, ніж самих перевірок. А це означає, що на деяких об’єктах законодавство ігнорували неодноразово. За протиправні дії порушники розплатилися штрафом понад 65 млн грн. Однак, судячи з кількості зловживань, це для них не гроші.  
Контролери карали не лише виробників, а й торговців підакцизними товарами. У не чистих на руку підприємців відібрали майже 15,6 тис. ліцензій, які дають право на роздрібну торгівлю алкоголем та тютюном.

Моя сусідка, жінка у висловлюваннях досить різка, нещодавно пішла на заслужений відпочинок. А днями яскраво змалювала мені, скільки часу, сил і нервів їй довелося витратити, збираючи різноманітні довідки для оформлення пенсії.

— Три місяці оббивала пороги різних інстанцій. Спочатку подавала запит до чиновників, щоб отримати одну довідку, чекала кілька тижнів, аж тут виявляється, що треба ще одну. А я ж людина літнього віку, важко мені щодня бігати містом. От якби створили в нас єдину установу — подав туди документи з роботи, а її працівники всі необхідні довідки збирали б самі, та ще й усього за кілька годин, — сказала мрійливо.

Саме цю розмову я згадала під час обговорення законопроекту «Про Єдиний державний демографічний реєстр», який презентував його розробник народний депутат Василь Грицак.