Усього два вихідні провели ми з друзями-журналістами в чернігівській глибинці, а спогадів, упевнена, вистачить на роки. Це стало зрозуміло вже по обіді другого дня, бо на пряме запитання колежанки, що найбільше запам’яталося з маршруту Короп — Рихли — Мезин — Cосниця, так і не змогла виокремити щось конкретне. Бо численні історичні принади в обрамленні природних перлин сприймалися як одне добре змонтоване захопливе кіно, в якому жодного прохідного кадру. Хіба що… На головну роль у ньому все-таки претендує красуня Десна, яка супроводжувала нас упродовж усієї мандрівки. 

Та першою зупинкою на шляху до цих туристичних перлин стане красуня Одеса. Вкотре переконуюсь: щоб на повну відчути її неповторність, треба взяти в супутники світанкову пору. Коли обмаль перехожих і, здається, незрівнянне місто біля моря належить тільки тобі. Власне, відчуття комфортності не зникає і спекотним полуднем, і прохолодним надвечір’ям, коли вулиці заповнюють численні перехожі — ауру гостинності й толерантності, виплекану одеситами не в останню чергу і завдяки своїй багатонаціональності, ніхто не в змозі порушити. Нещодавно ми, столичні журналісти, мали змогу переконатися, що такі чесноти притаманні й жителям області. 

Цього року, попри все, щорічний всеукраїнський фестиваль туристичної журналістики відбувся. І це добрий знак. Бо звичний спосіб життя країни найкраще спростовує путінські страшилки про неконтрольованість ситуації на наших територіях. Саме задля цього й було обрано місцем дислокації форуму південні області, які наші «добрі» сусіди чомусь зараховують до проблемних, щоб представники ЗМІ переконалися: тутешні курорти спроможні прийняти в себе значну частину українських відпочивальників, які традиційно обирали Крим. 

Перебираючи домашній архів, натрапив на кілька світлин із середини 80-х років минулого століття, коли в серпневі дні випало відпочивати у славнозвісних Токарях-Бережках, що під Лебедином на Сумщині.

Запам’яталися насамперед цілюще соснове повітря і лагідна прозора вода Псла, на берегах якого проводили ледь не всі дні. Звісно, ті, хто потребував окремого лікування чи особливого медичного нагляду, отримували їх у повному обсязі. Так було тоді, так є і нині. З єдиною хіба що різницею: тепер міжгосподарський санаторій «Токарі» — суперсучасний оздоровчо-лікувальний заклад із новітньою медичною технікою і устаткуванням, комфортними умовами для проживання та іншими принадами, що урізноманітнюють будь-який відпочинок. 

Криза, як кажуть, кризою, а відпочинок за розкладом. Студента не турбує спад економіки в країні — він хоче розслабитись після 9 місяців напруженої праці у стінах вишу. І ось питання: за які гроші це зробити? У батьків просити незручно, та й самостійності хочеться. Вихід один: знайти роботу на час канікул. Як це краще зробити?
Спершу студент має визначитися, що для нього пріоритетне: заробіток, відпочинок чи, можливо, хотілося б поєднати те й інше. 

Складна суспільно-політична ситуація не сприяла проведенню в області багатьох туристських заходів. Наприклад, від січня не відбулися вже 44 фестивалі.

— У цьому є й позитив, адже не відбулися передовсім ті фести, які паразитували на державному бюджеті, — сказав завідувач кафедри туризму Ужгородського національного університету Федір Шандор. — Пройде певне очищення, і виживуть ті, які затребувані на ринку.

А таки супереч скептикам туристичний сезон-2014 розпочинається жваво. Це засвідчили потоки туристів, які приїжджали помилуватися цвітом сакур в Ужгороді та долиною нарцисів на Хустщині. 

На Тернопільщині останніми роками склалася добра традиція відкривати туристський сезон святково, з різними концертними та спортивними виступами, фестивалями. «Мандруємо замками Тернопілля» — назва імпрези. І неспроста, адже, як відомо, в області збереглися залишки третини всіх замків і фортець України. Створили й Національний заповідник «Замки Тернопілля». Місцем старту відпочинкової пори в краї завжди стає старовинне місто Збараж, яке має велику кількість історичних і культурних пам’яток. Серед архітектурних довершень — і замковий палац. 

З висоти пташиного польоту видається: саме на цей регіон Полісся наш Творець сипонув краси особливо щедро. Тут кожен третій гектар — під лісами, а від цілющих джерел в’юниться понад сотня річок. Додайте до цього майже три сотні озер! 
Краса одного з них — батька-Світязя — відома далеко за межами країни. Водна поверхня богатиря має 27,5 квадратних кілометра, а довжина берегової лінії — понад тридцять кілометрів!
У тих, хто хоч раз у житті бував на берегах цього унікального озера, воду якого можна пити без очищення, вже сама його назва будить ностальгійні спогади.

Тут чисте море, величезні паркові зони оздоровниць, цілюще повітря, кілометри широких піщаних і, що важливо, безплатних пляжів.

Той, хто давно не був у степовій приморській зоні півдня країни, поза сумнівом, буде здивований. Тамтешні селища та їхня інфраструктура — це далеко не той «совок», який вони бачили ще 10 років тому. Бізнес побудував нові міні-готелі, створив розважальні заклади і туристські маршрути. Причому на різний гаманець. У цьому переконалася авторка цих рядків. 

Цей одеський санаторій називають українськими Карловими Варами, а водоймище, що дає йому лікувальні грязі та ропу, порівнюють зі славетним Мертвим морем. Великі білі корпуси санаторію «Куяльник» височіють над прилеглою Шкодовою горою та усією тутешньою малоповерховою заміською місцевістю.