Через моральну та фізичну зношеність парк залізничних локомотивів потребує негайного оновлення. Лише в 2011 році буде списано 109 з 500 локомотивів ВЛ8, які відпрацювали по 50 років. У наступні три роки на металобрухт підуть ще 332 одиниці. Не краща ситуація і з пасажирським тягловим складом: у цьому році потрібно списати 120 одиниць ЧМЕЗ-2; у наступному — ще 38. Нині вже й так через брак пасажирських локомотивів їх замінюють майже 200 вантажних. До того ж у 2011 році подолають 50-річний рубіж 27 дизельпоїздів Д1 та 156 електропоїздів ЕР1.

 Автоматизована система формування поїзних бригад на Укрзалізниці, завдяки якій відбір кандидатів з кадрового резерву та формування бригад провідників на той чи інший маршрут відбуватиметься без впливу людського чинника, вже працює в тестовому режимі з 1 червня 2011 року. З 1 липня вона стане обов’язковою. На переконання генерального директора відомства Володимира Козака, автоматизована система є необхідним сучасним інструментом ефективного управління персоналом залізниць.

 Для Сумської області питання пасажирських перевезень автомобільним транспортом було і залишається своєрідними «альфою» і «омегою». Не маючи авіасполучення і лише одне «трамваїзоване» місто Конотоп,  край економічно приречений розраховувати тільки на автомобільні колеса. Щороку завдяки їм вдається перевозити до 100 мільйонів пасажирів, що становить дві третини їхньої загальної кількості.

 У травні — червні нинішнього року Укрзалізниця ввела обмеження на вивіз за кордон піввагонів інвентарного парку з вантажами щебеневої групи. До таких дій тут вдалися не вперше, аби повернути рухомий склад,  конче потрібний для перевезень всередині країни. За словами генерального директора Укрзалізниці Володимира Козака, через дефіцит вантажних вагонів щодоби  недовантажується майже тисячу піввагонів. Тож у відомстві сподівалися, що за один-два тижні до 12 тис. піввагонів, які на той час перебували за кордоном, повернуться у місця своєї прописки.

 Не встигла численна автолюбительська братія пережити ейфорію, викликану змінами у законодавстві про необов’язковість технічного огляду для приватних легковиків, як преса зарясніла матеріалами , присвяченими поки що теоретичним «підводним каменям» нових правил контролю за технічним станом автотранспорту. Особливо після повідомлення про закупівлю Міністерством внутрішніх справ мобільних станцій діагностики.

На трасу, протяжність якої становить понад 5 тис. км, вийшли відомі спортсмени, шоумени, представники громадських організацій. За 10  днів учасники пробігу побувають у всіх обласних центрах України. У кожному з них вони зустрічатимуться із жителями та даватимуть прес-конференції для представників місцевих ЗМІ. 

Довго очікувати на ухвалення в цілому закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» не довелося. На вчорашньому ранковому засіданні 262 народних депутати з 397 зареєстрованих у сесійній залі сказали своє вагоме слово на шляху спрощення життя автолюбителям.     

Не знаю, як вам, а мені їхати в несправному автобусі якось страшнувато. Недавно, відбувши з Києва, «маршрутка» одразу застрягла в чистому полі. Був вечір. Мимо пролітали авто, а ми, двадцятеро людей, чекали, доки нас забере викликаний водієм інший автобус. Та він особливо не поспішав — під’їхав години через півтори. До пункту призначення прибули благополучно, але гіркий осад все ж лишився. Ніхто й не подумав вибачитися за затримку. Та й не до цього було. Кожен вважав за щастя, що не сталося гірше. 

 «Це ж просто пісок, що лежить на дні Чорного моря, його більш ніж достатньо — треба лише отримати квоти на видобуток», — начальник Одеського морського порту Микола Павлюк не розуміє, чому уряд не дає цих квот ні державному підприємству, яким є порт, ні партнерам з Німеччини, котрі збираються вкласти понад 2 млрд гривень у спорудження контейнерного терміналу «Карантинний мол» на штучному острові, для якого, власне, і потрібен цей самий пісок.

 Непроголошена, ніби сама собою зрозуміла і неминуча «війна» на дорогах у світі триває — щороку в дорожньо-транспортних пригодах гине 1 млн 300 тис. людей, близько 50 млн отримують травми. В цьому контексті Україна вже давно «воює» в першому ешелоні — упродовж останніх 20 років на наших автошляхах загинуло 137 тис. співгромадян, ще майже мільйон зазнали тяжких тілесних ушкоджень.