КіноТеатр
-
Чи перевівся Мартин Боруля
Новий театральний сезон у Тернополі розпочали прем’єрою класичної п’єси. На сцені академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка знову звернулися до шедевру української драматургії — «Мартина Борулі» Івана Карпенка-Карого. «Бачите, як перевівся Боруля», — прозвучить з уст головного героя одна із фраз. Чи перевелася насправді соціальна, суспільна значущість твору, якому вже понад 130 років і який певною мірою ґрунтується на фактах із життя родини автора?
-
«Сільські сцени» доступні майже всім
Чому опера? З оперою як жанром твір споріднює вокал і партія камерного оркестру. Тут два солісти — сопрано і баритон, які співають по дві арії й виконують два дуети. Партія камерного оркестру акомпанує солістам, виконує короткі зв’язки між номерами, грає увертюру й наприкінці твору бере участь у короткому дуеті-завершенні.
-
Як для дорослих, але трохи краще
Усі люблять дарунки, особливо малеча. Подільські діти з цієї осені мають змогу насолоджуватися виставами театру ляльок у глядацькій залі, яка сама нагадує казку. Неймовірними називають можливості нової сцени актори, а новосілля творчого дому — подією державного масштабу. І це справді так. Україна прийме Міжнародний фестиваль театрів «Подільська лялька» не лише з гордістю за свої таланти, а й за умови, в яких сіють добре й вічне.
-
Історія успіху українського Голлівуду
Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи сприйняти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них неповна без комплексного висвітлення феномена кіно 1920-х. На цьому під час відкриття Музею кіно в столичному Довженко-Центрі наголосив його генеральний директор Іван Козленко.
-
«Заборонений»: говори, якщо є що сказати
«Заборонений», який ще до виходу на широкі екрани привернув увагу глядачів. Художній фільм про видатного українського поета, перекладача, мислителя, літературознавця, правозахисника, дисидента й неймовірно сильну людину Василя Стуса. Це не тільки історія однієї людини, це історія цілої епохи. Своїми враженнями від прем’єри ділиться кореспондент «Урядового кур’єра».
-
Довгих років тобі, Одеський форуме кіно!
Дев’ять днів, протягом яких тривав X Одеський міжнародний кінофестиваль, пролетіли як одна хвилина. Багато хто з організаторів та постійних гостей заходу зізнавався, що десять років промайнули для них несподівано швидко. Проте не варто жалкувати за згаяним часом.
-
Ким ти був насправді?
Творчий колектив Сумського обласного академічного театру імені М. Щепкіна з тих, які дарують глядачеві не просто вистави, а години високої естетичної насолоди і вишуканої краси. Здавалося б, упродовж минулого театрального сезону щепкінці запропонували шанувальникам аж 14 прем’єрних вистав — одна краща за іншу, не схожі між собою, ексклюзивні, які наче підводили умовну риску під межею довершеності й майстерності.
-
А ви знаєте, хто такий Вій?
78-й театральний сезон Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру завершує прем’єра — міфічний «Вій» за однойменним твором Миколи Гоголя. І вже зрозуміло: ця вистава в тоні особливого стану хвилювання, тривоги, що постійно наростає в очікуванні розв’язки напружених подій, увійде до переліку найбільш шанованих глядачем. Загалом про здобутки театрального сезону, що минає, та плани на майбутнє розповідає директор театру Сергій Дорофєєв.
-
Тернопіль дізнавався, чому Олена не прийшла додому
Усталена для Тернопільського академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка традиція — завершувати творчий сезон новою виставою. Нинішнього літа впродовж шести вечорів на глядачів чекала комедія з двома зникненнями «Олена не прийшла додому». Уже сама назва інтригувала. Написав п’єсу знаний український драматург, письменник, сценарист Олександр Володарський. На прем’єрі він побував сонячного будня й подивувався, що зібралося стільки глядачів.
-
Ярослав ФЕДОРИШИН: «Без таємниці на сцені глядач не матиме віри Мельпомені»
Із директором — художнім керівником Львівського академічного духовного театру «Воскресіння» одним із сучасних найзатребуваніших режисерів-постановників України Ярославом Федоришиним розмовляємо в його кабінеті, на стінах якого — різноманітні грамоти, дипломи, свідоцтва, сертифікати, подяки, які свідчать і про репертуар, і про гастролі. «28 країн на різних континентах», — уточнив він. На меблях — творчий безлад, на столі поверх гори паперів — книжка Важді Муавада «Пожежі»
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2021
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ