Про те, що не слід пхати носа до чужого проса ми знаємо ще з дитинства. А як щодо гречки? 

«Підглядати за приватними справами інших людей — протизаконно. Зрештою — це гидко і підло!» — вихлюпнув зливу емоцій знайомий дідусь Гриша, коли при нагоді запитала чи цікаво йому було б подивитися «живе кіно». Зате його 14-річний онук зовсім протилежної думки: реаліті-шоу — це, мовляв, круто. Там усе справжнє.

Звичайний вечір після напруженого робочого дня. Вмикаю телевізор — і від жаху починає ворушитися волосся на голові. На екрані — пенсіонер, що з’їв хліб із запеченою в ньому мишею і через сильне отруєння позбувся голосу. Нещасна людина через якісь страшні мікроби повністю втратила обличчя (показують крупним планом). Все це коментує металевий голос за кадром, який врізається у свідомість, немов Фредді Крюгер у сни своєї жертви. 

«Людина з кіноапаратом» — німа стрічка, що триває трохи більше години. Вона — калейдоскопічний знімок життя великого міста, з його божевільною динамікою, сумом та веселощами. Тут виразний головний прийом режисера Дзиги Вертова — «запопасти життя зненацька», вперше застосовані зйомки прихованою камерою. 

«Урядовий кур’єр» проводжає днями завершений Фестиваль європейського кіно в Україні поглядом відомого фахівця в галузі української кіноіндустрії.

- Пане Олеже, ви бачили, як реагували глядачі на фільми цього кінофоруму і попередніх. Чи відрізнялося їхнє сприйняття і як саме? 

Уже вдруге в Києві пройшов фестиваль сучасного угорського кіно. Його ініціатори — продюсерська агенція «Артмедіа» під керівництвом невтомного Юрія Черниша, Посольство Угорщини в Україні та угорська кіноакадемія «Filmunio». 

У Чернігові відбувся Перший фестиваль короткометражних авторських фільмів. Цей відголосок знаменитого Каннського фестивалю у місцевих масштабах трохи його й нагадував. Не було тут, звісно, розкішних лімузинів і дорогих вечірніх суконь. Зате на традиційну червону доріжку, простелену біля комунального підприємства Чернігівської обласної ради "Чернігівкіно", ступали молоді і завзяті - ті, хто прагне творити і вміє спілкуватися з глядачем лаконічно, але проникливо.

Аби підтримувати статус найпопулярнішого кінофестивалю світу, Канни не лише намагаються слідкувати за найновітнішими тенденціями у світовому кіно та голлівудською мейнстрімовою продукцією, а й не пропускають бодай якийсь натяк на скандал. Адже саме такі гучні з'ясування стосунків здатні забезпечити фестивалю більше паблісіті, ніж кіношедевр.

Нагороду українській режисерці Марині Вроді вручали голова журі короткометражних фільмів Мішель Гондрі та французька акторка Людівін Саньє. Марина, очевидно забувши від хвилювання всі інші слова, дякувала за визнання всім по черзі, зокрема учасникам головного конкурсу. У цьому вона значно перевершила Ігоря Стрембицького, який відбувся тільки одним "дякую" за Гілку, надану його "Подорожнім" у 2006 році.

За тиждень до ювілею пана Романа зателефонувала в Луганськ народному артисту України Михайлу Голубовичу. Мій дзвінок наздогнав Михайла Васильовича у дорозі, він кудись звернув авто на узбіччя, щоб побесідувати зі мною не за кермом. Про те, як став 34 роки тому балаянівським Бірюком-Відлюдьком.

За обставин, подібних до тих, які тримали на цьому світі Шахрезаду, Лесеві Танюку не знадобилося б вигадувати казки: дійств і перипетій в його житті вистачить, щоб захоплювати ними будь-чию увагу дуже довго. Родовими історіями мами-дворянки, яка знала 8 іноземних мов, і батька-селянина. Дитячими роками разом з ними і братом та сестрою в гітлерівських концтаборах.