За статистикою, пересічна українська родина із середньомісячного доходу на заощадження (купівля валюти, цінних паперів, ощадкнижка тощо) витрачає приблизно 11%, а майже 90%  — на споживання, з них 65% — виключно на харчі. Отже, можна сказати, що ми не дуже швидко, але доволі впевнено перетворюємося на націю споживачів.

Чиновники намагаються нас запевнити й переконати, що вартість різних груп товарів, особливо продовольчих, останніми роками істотно не змінюється. 

 А поторгуватися?! І взагалі, як можна бодай щось купувати «всліпу» — не розуміють прихильники реального шопінгу. Такі побоювання не безпідставні. Адже головний мінус віртуальної купівлі полягає в тому, що людина вперше зможе побачити і помацати товар лише після того, як його придбає. Як не купити віртуальний товар у віртуальному магазині, дослідив «Урядовий кур’єр».
Розпочнемо з приємного, тобто з плюсів віртуального шопінгу. Перш за все дуже зручно «ходити магазинами», не відриваючи п’ятої точки від стільця. Особливо взимку, коли за вікном мете хурделиця. При цьому для вибору та замовлення товару досить кількох хвилин. І що важливо, кур’єр доставить обраний товар прямо додому. 

 Та коли ж ви наїстесь?! Це риторичне запитання дедалі частіше хочеться поставити не відвідувачам кафе чи ресторану, а тим, хто прийшов у кінотеатр. Адже інколи складається враження, що сюди люди ходять не насолоджуватись новим витвором кінематографістів, а банально попоїсти. Тож глядачі, які йдуть до кінотеатру для перегляду фільму, замість задоволення отримують лише роздратування. В цьому довелося нещодавно особисто переконатись. Можливо, вже варто вводити сеанси «без попкорну»?!

Шкодять генетично-модифіковані організми нашому здоров’ю чи не шкодять, науці поки що достеменно не відомо. Так само як українським споживачам не відомо, скільки насправді щодня вони з’їдають ГМО і в яких продуктах «ховаються» ці організми. Проте наслухавшись «страшилок», деякі покупці настільки перейнялися проблемою трансгенів, що навіть воду купують лише «чисту». Хоч у воді ГМО в принципі не може бути. Разом із тим, є й такі, хто не може похвалитися такою обізнаністю. Як показало нещодавнє дослідження, 23% українців не знають, що таке ГМО. Проте 74% опитаних знають про трансгени. Цікаво, що 80% респондентів вважають, що продукти з ГМО точно небезпечні, і лише 11% переконані у їх безпечності. При виборі продуктів харчування 45% українців час від часу звертають увагу на маркування продуктів і наявність позначки на етикетці: з ГМО продукт чи ні, а 27% взагалі ніколи не цікавляться такою інформацією.  

Нині важко уявити життя без супермаркетів. Звісно, адже це так зручно: зайшов у тепле приміщення і вибирай та купуй усе, що потрібно, одразу і в одному місці. Тим паче, що часто ціни на деякі продукти у великих магазинах нижчі, ніж на базарах. Щоправда, інколи замість покупок споживачі отримують неприємності. В які супермаркети заходити, щоб купити якісні та безпечні товари, а які краще оминати, дізнався «Урядовий кур’єр». 

Останнім часом серед споживачів побутує думка, що всі ковбаси виготовляють із чого завгодно, тільки не з м’яса. Мабуть, певна частка правди в цьому є. Щоправда, якщо йдеться про продукцію, що коштує  20—30 гривень. Коли ж ціна коливається в межах 100 гривень за кілограм, то в такій ковбасі м’ясо напевне є. Проте як показують лабораторні дослідження, в дорогих м’ясних виробах є й такі інгредієнти, без яких можна було б обійтися. 
Нещодавно фахівці ДП «Укрметртестстандарт» поцікавились якістю дорогої ковбаси, яка називається «Московська». Для дослідження закупили в торговельній мережі п’ять сирокопчених ковбас «Московська» таких виробників: ТОВ «Алан», ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат», ПП «ВК і К», КП «Полтавський м’ясокомбінат», ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» торгова марка «Луганські делікатеси».

Коли кажемо балик, уявляємо шматок м’яса чи риби, приправлений різними спеціями і обов’язково сирокопчений. Такі наїдки завжди вважались виробами вищого гатунку, відповідно, й коштували чимало. В середньому кілограм такого м’яса обійдеться десь у 100 грн. Тож споживач має знати, за що саме він платить гроші, чи справді якісний цей недешевий продукт.   
Із чого ж роблять справжній балик? У промислових масштабах потрібно взяти м’ясо, сіль, цукор і нітрит натрію. Деякі виробники додають ще й спеції. Технологія приготування копчено-вареного балика така.

Хоч новорічні та різдвяні свята залишились у минулому, пам’ять про них все ще жива. Особливо важко забути пишні святкові застілля, про які ще довго нагадуватимуть додаткові кілограми на талії, яких ще кілька тижнів тому не було. Тож із приходом нового року та появою нових кілограмів споживачі змушені починати боротьбу з ними. Допоможе перебороти цю проблему правильне харчування. Тож дієтологи радять споживати й правильні продукти, один із яких — закваска. Проте чи всі закваски, які продають у вітчизняній торговельній мережі, справді якісні, з’ясовував «Урядовий кур’єр».  

Більшість споживачів не висувають якихось особливих вимог до такого звичного продукту, як плавлені сирки. Проте будь-який продукт повинен бути безпечним, а його маркування — чесним. Тож якщо на плавленому сирку вказано, що виготовлено його з молока, так і повинно бути. Щоправда, інколи сподівання залишаються тільки сподіваннями.  
Розпочнемо з того, що сирок — це не твердий сир. Адже до складу цього  продукту, який свого часу в більшості українських чоловіків асоціювався із… закускою, може входити сухе молоко, сироватка, тверді сири, вершки, масло. Проте це лише в тому разі, коли йдеться про плавлений сирок, а не сирний продукт.

Важко уявити святковий стіл без червоної ікри. Проте на полицях супермаркетів цього вишуканого продукту аж надто багато, тож споживачі часто не знають, від якого виробника купувати делікатес та чим відрізняється дешевий від подекуди втричі дорожчого. Ще один момент, який дивує багатьох покупців: у якому такому морі виловлюють ікру українські виробники? На ці та інші запитання шукав відповідь «Урядовий кур’єр». 
Традиційно напередодні Нового року та Різдва фахівці центру експертиз «Тест» перевірили якість червоної ікри. До речі, напис «ікра лососева» зовсім не означає, що її взяли саме від цієї риби: зазвичай мається на увазі сімейство лососевих риб, а це і кета, й горбуша, і нерка, й форель.