Щоб потрапити до кола обраних, гірникам на фініші групового турніру треба було на Британських островах зіграти не гірше, ніж їхній головний конкурент — німецький «Байєр» — в Іспанії. Це завдання підопічним Мірчі Луческу виявилося не до снаги. Попри те, що манкуніанці за тур до завершення розіграшу забезпечили собі місце в плей-оф, вони мали на меті зберегти за собою перший рядок турнірної таблиці. 

Минулої середи був нарешті дограний матч дванадцятого туру між «Дніпром»  і «Металістом». Нагадаю, що два місяці тому під час зустрічі цих суперників на стадіоні в Дніпропетровську зникло освітлення. Дирекція Прем’єр-ліги вирішила зіграти другий тайм цього поєдинку вже після закінчення осінньої частини чемпіонату.

Бойова нічия — 2:2 — зберегла статус-кво між непримиренними конкурентами. На зимову перерву віце-чемпіон країни пішов третім, випереджаючи найближчого переслідувача лише на одне очко. 

Передостанній ігровий день Прем’єр-ліги подарував уболівальникам напрочуд змістовний поєдинок між чинним чемпіоном країни та командою, яку сміливо можна назвати справжнім відкриттям першості. В Одесі господарі поля приймали нашого єдиного учасника Ліги чемпіонів —«Шахтар».
Підопічні Романа Григорчука своє місце серед лідерів посідають завдяки агресивній грі в рідних стінах. Безпрограшна серія моряків на своєму стадіоні налічувала одинадцять матчів. Лише на фініші чемпіонату Павло Кутас та його партнери поступилися головному претенденту на чемпіонське звання. Єдиний гол у ворота Дмитра Безотосного провів Адріано після розіграшу кутового. Бразильський форвард в останніх трьох зустрічах проти «Ворскли», «Севастополя» і «Чорноморця» не йде з поля без забитих м’ячів. Нові риси у грі одеситів відзначив на післяматчевій прес-конференції Мірча Луческу.

До 2005 року хронологія подій у вітчизняному футболі розвивалася в класичному руслі. Перше коло нового чемпіонату починалося в середині літа. Після п’ятнадцяти проведених турів гравці й тренери йшли на зимові канікули. Вісім років тому формулу змінили  відповідно  до  вітчизняних погодних умов: нині осіння частина першості налічує 18 матчів, весняна — 12.
Останній цього року тур Прем’єр-ліги змусив згадати головних невдах сезону 2013/2014. Молодий тренер Юрій  Максимов, очоливши донецький «Металург», відразу вивів команду в зону Ліги Європи. Парадокс ситуації полягав у тому, що саме виступ на євроарені коштував екс-гравцеві київського «Динамо» і збірної України роботи. Адже його підопічні на старті континентального турніру сенсаційно програли в гостях нікому не відомому клубу з Албанії «Кукесі» — 0:2.

«Хіба можна було, маючи у складі двох настільки обдарованих фізично центральних захисників, як гравці своїх національних збірних — Хачеріді та Драгович, програти всю боротьбу на другому поверсі?» — запитав кореспондент «УК» Олега Блохіна після матчу в Бельгії.
— Це справді проблема, треба дивитися відеозапис, як це трапилося. З’ясовуватимемо, — у характерному для себе стилі відповів головний тренер біло-блакитних.
Журналісти, які супроводжують команду на виїзні матчі Ліги Європи, вже звикли до своєрідної манери Олега Володимировича спілкуватися з представниками ЗМІ. Ось і цього разу наставник був категорично не згодний з тим, що його підопічні вийшли на поле вкрай розслабленими.

Кілька іспанських уболівальників, які приїхали до Донецька підтримати свою команду, в самому центрі міста несподівано натрапили на екзотичне для себе дійство. Біля пам’ятника Леніну саме відбувався мітинг під червоними прапорами. У гостей заблищали очі, а руки самі потягнулися до фотоапаратів, щоб зробити знімки на тлі монумента вождеві світового пролетаріату і галасливого натовпу. Та де там! Оскільки іспанці були у шаликах клубних синьо-білих кольорів, їх запідозрили у належності до однієї з політичних партій і тому не дуже ввічливо порадили «не примазуватися до нашої акції». А коли трохи розгублених гостей ідентифікували як фанатів суперника «Шахтаря», їм почали енергійно показувати пальці: хтось два, інший три, а дехто всі п’ять. Мовляв, саме скільки голів загилять сьогодні гірники у ворота «Реалу».  

Якось після чергової невдачі збірної України в матчах плей-оф Валерій Лобановський справедливо зауважив: кожне непотрапляння до  фінального турніру чемпіонату світу чи Європи відкидає вітчизняний футбол на кілька років назад. Нескладно простежити за розвитком виду спорту номер один у нашій країні, якщо фіаско у двораундовій дуелі проти Франції виявилося п’ятим в історії стикових поєдинків синьо-жовтих. 

Показовим у цьому плані видається порівняння головних дійових осіб протистояння на «Стад де Франс». Не ятрімо незагоєні рани, згадуючи про Франка Рібері. Погляньмо на інше. У центрі захисту французів основного виконавця Кошельни замінив Мамаду Сахо. Цей гравець — типовий руйнівник, який у збірній не забивав ніколи. Та  в найважливішому поєдинку року  оборонець «Ліверпуля» двічі розписався у воротах Андрія П’ятова.

Після київської зустрічі Україна — Франція Євген Коноплянка висловив серйозні сумніви, що за підсумками нинішнього сезону Франка Рібері буде визнано найкращим футболістом світу. «Золотий м’яч» він запропонував вручити своєму одноклубникові по «Дніпру» Артему Федецькому. Судячи з того, що ми побачили на полі «Стад де Франс» у вівторок, у переможця Ліги чемпіонів-2013 у складі мюнхенської «Баварії» була щодо цього власна думка.
Уже перші хвилини матчу-відповіді показали: наша збірна заплатила дуже високу ціну за те, щоб нейтралізувати в Києві лідера французів. Адже фатальне попередження від арбітра Федецький отримав саме в боротьбі з Рібері. Олександр Кучер вже у компенсований час побачив червону картку теж після грубого підкату проти сьомого номера гостей. 

Такого сузір’я  найяскравіших футбольних зірок Старого Світу українська столиця не бачила з часів Євро-2012. Косцельни з лондонського «Арсенала»  і Евра з «Манчестер Юнайтед», Матюйді з ПСЖ і Погба з «Ювентуса», Насрі з «Манчестер Сіті» і Рібері з «Баварії». За оцінками авторитетного Інтернет-видання transfermarkt.de, ціна стартового складу нинішньої збірної Франції становить 237 мільйонів євро. Не випадково саме підопічні Дідьє Дешама стали першою командою, яка за останні вісім років зуміла в офіційному матчі відібрати очки у чинних чемпіонів світу та Європи іспанців.  

Шанс дебютувати на чемпіонаті світу синьо-жовта дружина отримала восени 1997 року. Проте у Загребі підопічні Йожефа Сабо у першій зустрічі плей-оф поступилися збірній Хорватії — 0:2. У матчі-відповіді на гол Шевченка гості відповіли точним ударом Бокшича — 1:1.

За два роки Ребров з партнерами через стикові ігри намагалися пробитися на чемпіонат Європи. І теж невдало: на заваді стала інша балканська команда — зі Словенії. Наступну спробу зіграти на головному футбольному турнірі світу наші хлопці здійснили вже під керівництвом Валерія Лобановського. Конкурент виявився надзвичайно сильним — на мундіаль-2002 до Південної Кореї і Японії полетіли футболісти Німеччини.