Суспільство

  • Ніколи не забудемо і не вибачимо

    Одна лише мить відділяє життя від смерті. Обстріли московитських загарбників руйнують і калічать долі, дитячі мрії та саме життя навіть у тих містах і селах України, які далеко від лінії фронту. Що вже казати про Харківську область, яка залишається одним з найбільш обстрілюваних регіонів. Але всупереч обставинам залізобетонний Харків живе наповненим життям, а на його вулицях лунає дитячий сміх.

  • Без викидів і сміття

     Житомир першим в Україні офіційно заявив, що планує до 2050 року перейти на 100-відсоткове використання поновлюваної енергії. За цей час місто хоче стати кліматично нейтральним, про що розвинені країни світу підписали меморандум у Сан-Франциско під час кліматичного форуму.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Коли активне мовчання — золото

     2 червня Рівне попрощалося з нашим захисником Олексієм Романчуком. Зв’язок з його бойовим підрозділом було втрачено ще 3 грудня 2022-го. Пів року невимовного болю та пошуків, коли Олексія вважали зниклим безвісти, здалися родині вічністю. Та днями повідомили: в одному з тіл, які ворог повернув в Україну через обмін ще 30 січня, збіглися дані експертизи ДНК. Тепер Олексій назавжди в небесному батальйоні.

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Підрив Каховської ГЕС: екоцид українців

     Уночі проти 6 червня 2023 року російські окупанти підірвали Каховську гідроелектростанцію поблизу міста Нова Каховка на тимчасово окупованій території Херсонщини. ГЕС захопили російські війська, які вдерлися на Херсонщину з окупованого Криму на початку їхнього повномасштабного вторгнення в Україну. Із 2022 року дамбу та агрегати ГЕС вони замінували та погрожували підірвати. 

  • Бути не свідком, а учасником історичних подій

     «Уже й мій 16-річний син готується стати військовим», — у голосі офіцера групи ЦВС (цивільно-військове співробітництво) штабу Командування ПВС України Альони Ротанової досить чітко й виразно звучить гордість, яку неважко зрозуміти. Адже нині два покоління її родини — кадрові військові, які захищають Україну, а представник третього наймолодшого готується приєднатися до них.

  • Василь БЕДЗІР

    Барви ромської душі

     У місті Мукачево на Закарпатті цими днями відбулася художня виставка, на якій було представлено художні роботи переселенців з інших регіонів України. Усі її учасники належать до ромської національної меншини, й усі дуже талановиті.
    Для вимушених переселенців ромської національності в місті над Латорицею влаштували семиденну арттерапію. Коли переглянули роботи учасників, зрозуміли, що їх мають побачити глядачі. Так і організували підсумкову виставку творчості учасників заходу.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    «Говорить і показує Україна»

     У Сумській області одна з найдовших протяжність кордону з російською федерацією — понад 560 кілометрів. А наявність в агресорів великої кількості потужних ретрансляторів дає їм змогу здійснювати багаторічну інформаційну експансію на прикордонні території. І ця експансія тільки посилилася з початком повномасштабної війни. Крім суто оборонних завдань, пріоритетною для області залишається інформаційна безпека, бо 24 лютого підтвердило, що за російським словом ідуть російські танки. 

  • У пріоритеті — забезпечення житлом

     Питання забезпечення житлом людей, які його втратили чи не можуть користуватися через великі пошкодження, одне із першочергових у країні. Це пріоритет і для Харківської обласної військової адміністрації, і для органів місцевого самоврядування, оскільки в Харківській області зафіксовано 28 тисяч об’єктів, зруйнованих або пошкоджених внаслідок повномасштабного вторгнення рф.

  • Роман КИРЕЙ

    Трагедія ще більше згуртувала уманців

     Уманка Наталія Смілянець, яка мешкала на сьомому поверсі будинку, куди влучила ракета російських загарбників 28 квітня цього року, ще й досі не оговталася від пережитого страхіття. Як і іншим мешканцям зруйнованого першого під’їзду багатоповерхівки, їй довелося відновлювати здоров’я в лікарні. Згадує загиблих. Багатьох знала особисто. Пережити це дуже важко.

  • Коли сховище стає оплотом життя

     Світлана Петренко до початку воєнних подій працювала у 12-й школі міста Чернігова. І ніколи б не подумала, що повномасштабне вторгнення настільки змінить її життя. Із приходом війни прийняла рішення взяти на себе тягар відповідальності за життя сотень людей, що перебували у старому занедбаному сховищі, частина якого раніше була шкільним тренажерним залом. Тут люди шукали прихисток і порятунок від ракет та снарядів російських загарбників.