Досвідчена Галина Ковальчук, начальник відділу управління культури та туризму Рівненської ОВА, давно виношувала ідею зібрати разом ляльок-мотанок з різних куточків області. Але, зізнається, навіть не сподівалася, що рукотворна маленька лялечка стане символом для об’єднання всіх 64 територіальних громад краю. Та що краю, всієї України!
У День Державного прапора на майдані Незалежності, в самісінькому центрі Рівного, 180 ляльок-мотанок сформували колоритну мапу області. 

 Цього дня на території Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту не продавали пиво, звідти не линули аромати шашликів, як часто попри війну буває на багатолюдних заходах. Але це не завадило сотням гостей, які прийшли сюди, стати учасниками дійства «Жива спадщина», яке влаштував обласний організаційно-методичний центр культури — комунальний заклад Закарпатської обласної ради. На святі народних ремесел, музики і танців, які відтворюють і до найменших деталей узгоджуються з народними звичаями і традиціями, побував кореспондент «Урядового кур’єра».

У багатьох містах України розпочалося очищення від російсько-імперського спадку у вигляді пам’ятників, назв вулиць і площ, парків і скверів. Суми як місто з виразною проукраїнською позицією активно почало дерусифікацію топонімів. Рішенням міського голови створено відповідну робочу групу, до якої ввійшли історики, краєзнавці, профільні посадовці. Серед них сумський краєзнавець, письменник, громадський діяч Сергій П’ЯТАЧЕНКО, з яким поспілкувався «Урядовий кур’єр».

 Із поліським серпанком ознайомилася 1988 року. Звісно ж, на його батьківщині в селі Крупове тодішнього Дубровицького (нині Сарненського)  району на Рівненщині. У шкільній музейній кімнаті тоді стояло кілька ткацьких верстатів, були нитки з льону-довгунця і вже готові вироби із серпанку — від прабабусиних до тих, які виготовили заслужені майстрині народної творчості Уляна Кот та Ніна Рабчевська. До цих скарбів мала змогу доторкнутися, і ті неповторні емоції несу все життя.

Упродовж серпня в Тернопільському обласному художньому музеї можна оглянути гобелени та живописні твори Олега Курдибахи — усього 92 роботи, створені за понад пів століття творчого життя. Він був учасником численних всеукраїнських і міжнародних виставок. З нинішньої виставки майстер художнього текстилю вирішив половину експонатів подарувати музеєві. Твори Олега Курдибахи зберігаються не лише у фондах цього музею, а й в інших, зокрема приватних зібраннях в Україні й за кордоном.     

 «Ви ж дочка Бориса Солтис-Шолудька? Тоді давайте знайомитися! — на порозі кабінету голови правління Здолбунівської райспоживспілки раптом виріс кремезний вусань. — А я ваш сусід, директор музею Олег Тищенко. Ось, бачу, акт передачі тоді ще майбутньому нашому закладу 96 артефактів, підписаний рукою вашого тата. Тільки переліку не знайшов. Не пам’ятаєте, що саме він передав?»

Останнім часом на Тернопільщині у громадах запрацювали два нові музеї, а один зуміли відновити. Факт, звісно, приємний з огляду на те, що під час децентралізації в багатьох ОТГ перейнялися радше оптимізацією в галузі культури, закриттям сільських клубів чи бібліотек. А ось у селищі Залізці нинішній рік зустрічали з новиною, яка викликала задоволення і додала радощів: сільський краєзнавчий музей було внесено в перелік музеїв, що є державною власністю та належать до державної частини музейного фонду України.

Полтавський дендропарк — єдиний у місті заповідний об’єкт національного рівня — називають одним із чудес обласного центру, своєрідною його візитівкою. До війни тут майже щодня було людно і весело, його відвідували сім’ями, особливо у вихідні. Діти й дорослі робили селфі біля оригінальних дерев’яних скульптур, які на його алеях розмістили майстри відокремленого підрозділу закладу.
Нині частина працівників зі зброєю в руках захищають країну, а в парку тимчасово не проводять міських розважальних заходів, фестивалів і показів мод.

Цій пісні 108 років. За цей час вона звучала лунко й стиха, живила українців енергією й вірою в українську державність, в нашу звитягу над ворогом, додавала патріотичної снаги й духу, незламності. Вона боролася заповзятливо й сильно, впевнено й щиро. Народившись у рік початку Першої світової війни, пройшла у лавах Українських Січових Стрільців як гімн, у повстанських загонах у буремні 1940-ві, линула тисячоголоссям на вічах за відновлення незалежності України, революційних Майданах.

Ще 2004 року в місті Мукачево відбулася перша пересувна філателістична виставка, присвячена Олімпійським іграм. Тоді вона проходила з нагоди змагань в Афінах. Масштаби виставок ставали дедалі більшими, а 2014-го відбулася вже за участю закордонних учасників. Нинішній зимовій Олімпіаді в Пекіні присвячено чергову виставку олімпійської і спортивної філателії. Разом із численними гостями її відвідав і кореспондент «Урядового кур’єра».