Торік наприкінці вересня в моєму селищі сталося непередбачуване: не на кілька годин, не на день-два, а на невизначений термін багатоквартирні будинки без попередження відключили від водопостачання. Причина таки була вагомою: борг населення місцевому комунальному підприємству досяг пів мільйона гривень.

Чи не всім педагогам зрозуміло, що щось не так у системі освіти й методологічних підходах до навчання. І майже в кожного з них є власні рецепти для вирішення цього. На мою думку, серед безлічі істотних і не дуже проблем є кілька стратегічних, без розв’язання яких освітній процес не лише загальмується, а й у недалекому майбутньому перестане бути ефективним. Зупинюся на одній з таких проблем, яка стає дедалі помітнішою та яку аж ніяк не хочуть бачити педагоги, студенти й галузь освіти загалом.

Люди, які найбільше радіють сонячним променям, живуть не у спекотній Ефіопії й не на тропічній Ямайці, вони, як давні єгиптяни, не вклоняються богу сонця Ра і не проводять щоденних ритуалів на честь земного світила, як арійці. По-справжньому цінувати сонячне тепло і світло вміють жителі Бельгії.

Нещодавно Суми облетіла жахлива звістка: на одній із зупинок громадського транспорту на вулиці Харківській 69-річна жінка випала з маршрутки на дорогу, вдарилася головою об асфальт і за добу, не опритомнівши, померла в лікарні. Через кілька днів на тій вулиці трапився такий самий випадок, але вже, на щастя, без летального фіналу. Також немолода жінка випала з маршрутки через відчинені двері, зазнала забоїв і змушена тривалий час лікуватися. За обома фактами порушено кримінальні провадження, слідство триває і сподіваємося, що винних покарають.

Сонце рухалося до нічного схову за горизонтом дуже повільно. Ось воно зупинилося над довжелезними колгоспними скиртами соломи, що зимують на тому боці річки. Навіщо? Хіба давно не бачило їх? Учора, позавчора і щодня пленталося цією самою дорогою, але тоді не робило зупинок. А тепер завмерло і довго роздивляється на снігові шапки на скиртах, немов уперше їх побачило. Далі, здогадуюся, надвечірнє сонце дорогою до обрію затримається біля тракторної бригади, яка по дорозі.

Якщо хочете побачити, як французьке місто Страсбург готується до Різдва, приїздіть туди в листопаді. Бо, приміром, у 2019-му місто, де починається Різдво, стало приміряти різдвяні шати вже 8 листопада — на власні очі переконалася. 22 листопада тут відкрили відомий у всьому світі передріздвяний ярмарок, а це означає справжнісінький туристський бум.

Упродовж понад двох тижнів спостерігав щоранку, йдучи на роботу, поблизу Майдану Незалежності величезний натовп людей. Це протестний електорат, який помаранчевими колонами (поверх одягу на людях накинуті жилети жовтогарячого кольору) прямував в бік Національного банку вулицею Інститутською. Одного дня не втримався і витяг мобільний, щоб сфотографувати учасників акції. У відповідь почув кілька матюків з натовпу, ще й отримав фігуру з трьох пальців, яку скрутила в об’єктив якась дама.

Кому не відомі нарікання старших на молоде покоління? Часто звучить фраза на кшталт «Вони якісь не такі» й безліч розмаїтих епітетів, барвистість яких залежить від рівня культури та освіти, зокрема вуличної. На жаль, інколи й автора наві­дували такі думки радше філософського, ніж приземленого характеру.

Колись давно блискучий майстер короткої прози О. Генрі трохи іронічно й водночас дуже серйозно дав пораду журналістам, які брали в нього інтерв’ю. Мовляв, людей треба лупити правдою по головах, аби вони знали, що далі робити.

Нашого робочого цвіту, як кажуть, по всьому світу. Українці протягом майже трьох десятиліть доводять у різних країнах свою працелюбність і здатність стати їхньою повноправною у всіх сенсах слова частиною. Особливо адаптувалися до праці й життя наші співвітчизники, які поїхали шукати кращої долі та оплати в сусідню Польщу. «Урядовий кур’єр» вже писав про особливості роботи в цій країні українських мігрантів, їхні сподівання та побажання щодо поліпшення умов життя і праці.