До мене звернулися молоді  активісти однієї з об’єднаних територіальних громад із проханням допомогти сформувати програму  на чергові  вибори до Верховної та  місцевих рад. Дивно, минуло понад чверть віку, вони вже народилися в незалежній демократичній соціальній Україні, а не розуміють, що бажані для нас зміни можуть відбутися лише з нашої ж волі. Якби була державна ідеологія, всі знали б, що бути обраним і не піклуватися про народ можна трактувати як злочин, державний паразитизм. Нам нав’язали думку, що в цій справі перемагає сильніший, хитріший, підступніший. Принцип, що переможців не судять, відсуває на другий план гуманізм, порядність, послідовність,  відповідальність

Ще в лютому вирішили з подругою подбати про відпочинок. Традиційно беру відпустку в травні й, доки не настав пік сезону, кудись їду. Вирішили податися до Туреччини — швидко, доступно, комфортно. Звернулися до знайомої Ольги, що працює в турагентстві, пояснили наші побажання, підібрали підходящий варіант. Коли ж постало питання, звідки летіти, Ольга запропонувала виліт з Миколаєва. «Як з Миколаєва? Може, з військового аеродрому?» — пожартувала я. Дівчина ж відповідає серйозно: «Ні, з нашого рідного миколаївського міжнародного аеропорту. Туроператори нас повідомили, що з травня курсуватимуть регулярні рейси». Кажу, що краще доплачу за дорогу до звичного одеського аеропорту й спостерігатиму із землі, як хтось першим злетить з нашого миколаївського. Адже добре знаю про проблеми, які накопичилися навколо та зсередини летовища

Підбиваємо невеселі підсумки страшилок, якими колись дорослі лякали дітей. «Не будеш учитися — все життя за верстатом стоятимеш». Або ще гірше: «Вулиці підмітатимеш!» Із таким самим успіхом це слово могли замінювати іншими, відбиваючи в дітей бажання йти в робітники

Ось і настала справжня весна. А з нею — відключення гарячої води в будинках задля проведення гідравлічних випробувань і профілактики тепломереж. І якщо у минулі роки тепловики мали витримку до моменту, доки температура за вікном сягне хоча б +15 градусів, цього року принаймні щодо нашого будинку в Солом’янському районі столиці (Чоколівка) вони її втратили, як на мене, зарано — гарячу воду нам вимкнули 13 квітня, коли ще було доволі прохолодно

Нещодавно в Іспанії розгорівся скандал:  діти із синдромом Дауна відмовлялися йти в школу. Батьки, скориставшись сучасною технікою, з’ясували, чому: дітей за непослух карали у спеціальній кімнаті, щоб легше було з ними справлятися

«Знаєш, дитино, яким було моє найпалкіше фронтове бажання? Дійти до річки і вимити волосся». Так казала мені бабуся: якимось дивом приписавши собі півроку, що не вистачало до повноліття, вона з перших днів пішла на війну добровольцем. І випила ту чашу до дна — аж до переможного травня 1945-го. Русоволоса дівчина набралася болячок, які все життя добряче підкошували здоров’я. Але вона ніколи не шкодувала, що пішла захищати землю від нацистів

Пам’ятаю, у дитинстві мене трохи дивувала поведінка колишніх фронтовиків у День Перемоги. Уже вранці 9 травня я, школяр початкових класів, одягав білу сорочку і мерщій біг до свого діда Івана. Ще б не бігти! Цього дня він дозволяв мені надіти його нагороди, серед яких орден Слави ІІІ ступеня

Реформи в нас нині на кожному кроці. І чекають прості люди від них позитивних змін. Але сьогодні, на жаль, згадаю відомий вислів: обіцяного три роки чекають…

У нас стільки всього, що багато чого бракує. Це спало на думку, коли в одному із сіл побачив оригінальний пам’ятник. Він великий і створений довільно. Хто на постаменті — чоловік чи жінка, важко сказати. Волосся коротке, тулуб плоский. Не на руках, а на лівому плечі фігури сидить голий хлопчик. Хто це?  Права  рука скульптури піднята  до неба і тримає брошуру «Програма КПРС (для юних — комуністична партія Радянського Союзу). Накидка на плечах за формою нагадує розкриті крила.  На тулубі стрілки йдуть униз. Основа всього — земля? А може, вони просто вказують на широку панель у підніжжі, на якій зображено символи — від прадавніх людей до обличчя космонавта, від червоноармійця — до єгипетської жриці

Дивна пост-пасхальна історія була в Миколаєві. Під час Великодніх свят група у Фейсбуці вирішила організувати такий собі конкурс-флешмоб. Запропонували друзям розміщувати під одним з дописів найкращі світлини з пасхальними кошиками. Конкурс викликав жвавий інтерес, тож уже після свят користувачі буквально засипали сторінку гарними радісними яскравими фото. Можливо, відіграло роль те, що організатори оголосили призи: передплату на газету. Кожна світлина була незвичайною, в них відчувалося тепло, яке господиня, крім традиційних пасок і крашанок, вклала у кошик