Про те, як, м’яко кажучи, некомфортно жити, коли під твоєю квартирою розмістилася музична школа, я вже писала. Адже повірте, ці концерти без заявок навіть ченця із храму Шао-Лінь можуть довести до сказу. Приходиш увечері з роботи, і так хочеться побути в тиші та спокої. Аж ні — бамкання, тренькання та пілікання переслідують в усіх приміщеннях власної оселі, хоч би де намагалася від них сховатися. Навіть, перепрошую, в туалетній кімнаті. Тож від такої какофонії та навантаження на вуха починаєш музику люто ненавидіти

Екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко заявив нещодавно, що американські експерти «пропонують Україні жорстко перекрити кордон (з окупованими Росією територіями Донбасу. — О. К.), нікого і нічого не пропускати, навіть ресурсів — електроенергії та води. І там дуже швидко складеться революційна ситуація, яка неприпустима для Росії». Остання, мовляв, «із цим не впорається» і так можна буде зрушити з місця «донбаський процес». 

Треба мати талант, щоб навчити не лише професії, а й згуртувати студентів у дружну сім’ю, яка батьком вважає навчальний заклад. Саме з повагою до нього й пишу ці рядки. Бо наша пам’ять належить не лише нам. Сьогодні вона веде в Київський технікум легкої промисловості (нині коледж) на зустріч з нагоди 50-річчя його закінчення. За покликом серця. Аби набратися енергії. Із вдячністю. Після випуску ми, його вихованці, буваємо тут регулярно. Весь цей час переживаємо бентежну мить зустрічі з рідною домівкою. Нею став для нас технікум. Адже саме тут 1965 року розпочинався шлях у доросле життя

За кілька тижнів Європейська Рада офіційно схвалить персональні санкції проти восьми російських громадян, які безпосередньо причетні до затримання українських суден та арешту 24 моряків Військово-Морських сил ЗСУ в Керченській протоці. Про ці санкції домовилися міністри закордонних справ країн-членів ЄС під час недавньої зустрічі у Брюсселі. Це стало поки що єдиною відповіддю Євросоюзу на кричущий акт відкритої збройної агресії Москви проти України і грубе порушення двосторонніх та міжнародних угод, які відбулися ще три місяці тому

Заповідно-природна справа у будь-якій країні дуже важлива, нею старанно і по-батьківськи опікується держава. Саме так має бути і в нас, в Україні. Певною мірою питання охорони навколишнього середовища, або, як ми кажемо, довкілля, в нашій країні вирішували. Проте протягом 2013—2018 років у державі панувало, як його влучно охрестили вітчизняні екологи, «заповідне безвладдя», яке наробило чимало поганого у справі розвитку та поповнення територій, які охороняє тією чи іншою мірою держава. Усе це ми ще довго відчуватимемо

У переліку найбільш небезпечних професій у багатьох країнах обов’язково значиться «журналіст». Приблизно третя-четверта позиція після шахтарів, рятувальників, поліцейських. Насправді створення чергового сюжету або репортажу часто пов’язане з небезпекою для життя, особливо якщо журналіст прямує в гарячу точку. Рівень його заробітку (за західними мірками) фактично повністю залежить від унікальності репортажу або статті. Та кожен сам обирає собі професію та рівень небезпеки. Можна писати нейтральні соціальні матеріали, є варіант: їхати в гарячі точки по репортажі

Любов до тварин, безперечно, похвальна і зворушлива. У кого ж серце не розчулиться, коли спостерігаєш, як потішно вовтузяться цуценята чи грається твій малюк із хвостатим пухнастиком. А кого не захоплює хоробрість, відданість та готовність чотирилапого сімейного друга і охоронця захистити господаря? 

Уявіть ситуацію, коли серед глупої ночі хтось розбиває вікно і лізе до чужої оселі. Переляканий господар, захищаючи себе і родину, завдає смертельного удару нападникові, а його за це засуджують до тривалого тюремного ув’язнення за «перевищення необхідної міри самооборони»

15 лютого, в день християнського свята Стрітення, до пам’ятника загиблим у локальних війнах їхні рівненські побратими приносять вічнозелену ялинкову гірлянду та живі квіти. Цього року афганці покладуть до гранітного монумента 30 гвоздик: рівно три десятиліття тому для радянських солдатів та офіцерів завершилася чужа війна. Не віриться, що відтоді виросло й стало зрілим уже ціле покоління, але час — річ невблаганна…

Увечері напередодні цьогорічного Різдва в інтернеті з’явилося щемливе фото: біля одного із супермаркетів Сум стояла маленька дівчинка зі скрипкою, виводячи мелодії для перехожих і заробляючи гроші. Біля неї на снігу лежав футляр з-під музичного інструмента, в якому виднілися гроші. На вигляд дівчинці років 8—9, і це чи не найдужче схвилювало користувачів соціальних мереж. У коментарях вони розділилися на кілька груп