Якість середньої освіти в Україні насамперед залежить від умов, у яких вона існує. Прагнення знань закладається змалечку, і педагоги мають виховувати самодостатніх, незакомплексованих, всебічно розвинених, незалежних, ерудованих небайдужих особистостей.

Як повідомили в управлінні взаємодії з громадськістю Урядового контактного центру, з початку року на «гарячу лінію» надійшло майже 6000 звернень з питань освіти. 2000 заявників отримали консультації щодо питань, які їх цікавили, а понад 4000 звернень надіслано органам виконавчої влади для розгляду і реагування. 

Хлопець спортивної статури з рюкзаком упевнено відчиняє двері освітнього центру «Донбас-Україна», що на першому поверсі Таврійського націо­нального університету ім. В. Вернадського. Цей виш єдиний переїхав з окупованого Криму й тепер працює у столиці. «Добрий день, хочу подати документи на факультет фізичної культури і спорту», — каже 21-річний Олександр і розповідає, що приїхав з міста Ровеньки, що на Луганщині, — з непідконтрольної території. «Додому більше не повернусь, — зауважує хлопець. — Війна — це дуже страшно, досі не можу оговтатися від обстрілів». Він  залишив неіснуючу «ЛНР», щоб здобути українську освіту і здійснити мрію — стати тренером. 

Учень 4-В класу Максим Герасимчук прокидається вдосвіта, вдома робить зарядку й одягає… військову форму — вже за мить батьки відвозять сина не до звичайної школи, а до ліцею-інтернату №23 в Шевченківському районі Києва. Тут перед заняттями на хлопця чекає розминка, а на старших парубків шикування, де визначають завдання на день, тиждень. Лише потім лунає гімн і розпочинається перший урок.  

Питання розвитку людського капіталу одне зі стратегічних для провідних країн. В Україні теж важливо змінювати національну стратегію у ставленні до людини та її трудового потенціалу, навчати фахівців, зважаючи на запити ринку праці, сприяти набуттю ними сучасних компетентностей. А головне — відійти від прагматичної політики до інтелектуальної, що ґрунтується на інноваціях, тобто дивиться у завтрашній день. Як це реалізувати, розповідає «УК» проректор з наукової роботи Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості Радмила ВОЙТОВИЧ. 

За сотню кілометрів від Дніпра є село Личкове, де живе близько трьох тисяч людей. Як часто буває в наших реаліях, у тамтешній школі вчителем інформатики за сумісництвом працює викладач історії. Тож цього року п’ятикласники вивчали програмування на основі нового онлайн-курсу — української платформи Prometheus. 

Потужний «Нью Холланд», який досі здавався таким неприступним, завдяки досвідченим майстрам виробничого навчання поступово розкриває учням свої секрети. Група майбутніх трактористів-машиністів ліцею, вже оволоділи теорією і переходять до набуття практичних навичок. У хлопців загоряються очі від усвідомлення того, що незабаром вони стануть справжніми трактористами. Саме цей заклад навчає кермуванню надпотужними тракторами й комбайнами, іншою новітньою технікою. Незабаром учні роз’їдуться по своїх селах, де давно потрібні кваліфіковані механізатори, які розбираються в сучасних машинах з електронною системою управління. 

Вже незабаром випускники шкіл вирішуватимуть, куди піти вчитися. Абітурієнти з окремих районів Луганської області, які в силу нинішніх обставин не складають ЗНО, мають змогу вступити до українських вишів за спрощеною процедурою через освітні центри «Донбас-Україна». Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля три роки як евакуйований до Сєверодонецька. Сюди на навчання приїжджає чимало молоді з територій, тимчасово непідконтрольних Україні. Чи швидко вони адаптуються до нових умов? Про це говоримо із завідувачем кафедри психології та соціології доктором психологічних наук Юлією БОХОНКОВОЮ. 

 Хвиля обурення днями накрила українські медіа і соцмережі: громадськість бурхливо обговорює невтішні результати тестування вчителів з Буковини. Під час переатестації анонімне випробування педагогам влаштував департамент освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації. З нового навчального року місцеві чиновники обіцяють перевірити знання решти вчителів. «УК» дізнавався, чи можна таке випробування вважати тестом на профпридатність.

«Нарешті не чую вибухів снарядів, можу вийти на вулицю й не боятися, що почнеться обстріл», — розповідає 18-річна Дарина Алексєєва із Зайцевого свою успішну історію в одному з відеороликів про молодь, яка обрала українську освіту. «Відчув упевненість у завтрашньому дні. Я вирішив, що повинен приносити людям користь — рятувати їм життя», — додає її ровесник Гліб із Горлівки. 

Участь у проекті «Рівний — рівному» ця школа розпочала ще сім років тому і стала одним з перших в Україні навчальних закладів, облаштованих для дітей з особливими фізичними потребами. 1 вересня 2010 року прийшли у четвертий клас і сіли за парти зі звичайними дітьми інваліди-візочники — дівчинка і хлопчик. Ще одна дівчинка з порушенням опорно-рухового апарату почала відвідувати заняття у третьому класі школи. До цього всі ці діти навчалися вдома.