Професія в Олександра Полудня досить рідкісна. За освітою він полярник-метеоролог. Хоч полярником ставати й не мріяв. Вступивши до Одеського державного гідрометеорологічного інституту, мріяв опанувати агрометеорологію, повернутися в рідну Лисянку на Черкащині та вивчати вплив метеоумов на урожайність сільськогосподарських культур. Однак країні вкрай потрібні були полярники, тож вирішив дещо змінити науковий профіль. І не пошкодував. Уже тричі побував на українській полярній станції «Академік Вернадський», що розташована на острові Галіндез. Уродженець Лисянки прожив на острові поблизу Південного полюсу з 2012-го по 2013-й, з 2014-го по 2015-й та з 2016-го по 2017 роки. Каже, що в Антарктиді почувається цілком комфортно. Нині готується до чергової антарктичної експедиції. 

Хоч би як парадоксально звучало, дуже часто в нашій дійсності революційні розробки вітчизняних учених, затребувані в провідних країнах та жадані в середовищі практиків, змушені проходити тернистий шлях визнання на рідній землі. Можливо, це дається взнаки інерція радянського менталітету, можливо, перепонами на цьому шляху постають наші нездолані корупція, протекціонізм, кумівство, а можливо, чи, мабуть, ми, засліплені блиском успішного інноваційного далекого зарубіжжя, не звикли і не навчилися розпізнавати пророків у своїй вітчизні. 

Для багатьох людей залишається загадкою те, чим займаються працівники деяких академічних установ на зразок Інституту фізики конденсованих систем НАН України, що у Львові. Вони не мають величезних лабораторій чи спеціального обладнання. Проте з деякими їхніми розробками маємо змогу ознайомитися в побуті вже сьогодні та, є сподівання, ширше — в майбутньому. Приклад нової розробки — патенти та свідоцтва на комп’ютерні програми, видані на нову технологію кольорового друку докторові фізико-математичних наук професорові Михайлові ШОВГЕНЮКУ, який обіймає посаду провідного наукового співробітника. 

Цьогоріч X Всеукраїнський фестиваль науки об’єднав численну наукову спільноту — загалом у столиці та в різних куточках країни відбулося понад тисяча цікавих заходів.

Серед їх організаторів – Національна академія наук України, міністерства освіти і  науки, молоді та спорту, Мала академія наук, галузеві академії, провідні університети, де впевнені: у суспільстві потрібно піднімати престиж вітчизняної науки, всіляко її популяризувати, особливо серед молоді, більше розповідати українцям про найважливіші досягнення наших учених. Важливо, що до численних заходів долучилися фахівці з Європейської організації ядерних досліджень (ЦЕРН). 

— Максиме Віталійовичу, якими досягненнями вітчизняних учених можемо пишатися?

— У нас є блискучі результати найвищого світового рівня. І це підтверджено бодай тим, що всі нобелівські лауреати з фізики останніх років мали в колі співавторів українців. Загалом можемо запропонувати для суспільства величезну кількість розробок, які стосуються всіх сфер життя. 

Напередодні Дня науки провідні науковці нашої країни отримали державні нагороди й державні премії за визначні досягнення в галузі науки і техніки за 2015 рік. Відзнаки вручав особисто Президент Петро Порошенко.  

Можна стверджувати, що в українському суспільстві на тлі постійних проблем і загроз ще не визначено загальнодержавну стратегію (національну ідею) розвитку країни. Наші університетські знання і досвід дають змогу запропонувати центральну ідею такої стратегії: поєднання й оптимальну взаємодію якісної освіти, передової науки, проривних інновацій і сучасної промисловості з продукуванням затребуваної конкурентоспроможної продукції. Цю ідею вже втілили в практику найбільш успішні за динамікою розвитку країнами. То, може, і в Україні наука в університетах стане шансом країни змінюватися на краще майбутнє?

Про особливу роль науки в університетах говоримо з головою ради проректорів з наукової роботи 150 вищих навчальних закладів і директорів 15 наукових установ Міністерства освіти і науки України Михайлом ІЛЬЧЕНКОМ.

Цього року в печері Вертеба, що поблизу села Більче-Золоте Борщівського району, вкотре проводили археологічні дослідження.  Та спершу коротка довідка про унікальне й таємниче  підземелля. Тут жили трипільці — носії археологічної культури енеоліту, яка існувала п’ять-шість тисяч років тому. Загалом їхніми життєвими просторами впродовж понад півтори тисячі років були сучасна Україна, Молдова, Румунія. Ці давні люди стали чи не першими хліборобами,  вирощували колосові й зернобобові, розвивали тваринництво, зводили будинки, навіть двоповерхові.

Але на присмерку цієї цивілізації трипільці місцем пристановища обрали майже на шістсот років печеру Вертебу. Чому, навіщо?  Достеменної відповіді на ці запитання науковці ще не знайшли. 

Останнім часом ЗМІ дедалі частіше повідомляють про сенсаційні події в галузі астрономії. Зокрема, недавно науковий світ  сколихнула звістка про відкриття нової планети, яка нібито дуже схожа на нашу Землю. А загалом, якщо вірити таким повідомленням, ми вже знаємо про існування    щонайменше кількох сотень нових планет. 

— Їх відкрито вже навіть більше тисячі, — уточнює відомий астроном Анатолій Копиленко. — Однак погляньмо глибше. Ще зовсім недавно за межами Сонячної системи людство не знало жодної планети. Зірок у космосі видимо-невидимо, але вони так далеко, що помітити біля них хоч одну планету тривалий час не було змоги. Їх виявили тільки наприкінці 1980-х  за допомогою найновішої техніки і точних наукових методів. 

Під час обговорення на слуханнях Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки нової редакції закону «Про наукову та науково-технічну діяльність» зала була переповнена: зібралися академіки, молоді науковці, університетська спільнота, народні депутати, представники різних відомств та організацій. Обговорення чотирьох законопроектів, як і торішні парламентські слухання на цю тему, було бурхливим.

Згідно із програмою дій уряду, закон мали ухвалити в першому півріччі 2015-го. Перший проект було зареєстровано в парламенті в липні цього року. Документ, який називають кабмінівським, готувало Міносвіти на основі законопроекту, ініційованого народними депутатами на чолі з Лілією Гриневич. Після резонансу, який викликала його поява, з’явилися альтернативні: № 2244 а-1 (автори — народні депутати Г. Заболотний, І. Кириленко, В. Литвин), № 2244 а-2 (народні депутати О. Березюк, О. Скрипник, О. Сотник) і № 2244 а-3 (народний депутат С.Тарута).