Реформування медичної галузі країни зачіпає кожного з нас. І якщо пацієнти здебільшого висловлюють свої побажання у вигляді скарг, в яких переважають емоції, то від  людей у білих халатах, які б посади вони не займали, передусім  хочеться чути конструктивні зауваження і об∂рунтовані пропозиції щодо  перспектив системи охорони здоров’я. Про своє бачення сьогоднішнього стану справ у цій царині та її майбутнього  «УК» розповів один з ініціаторів створення і організаторів  Національної академії медичних наук України Віктор БОНДАРЕНКО.  

Поза сумнівом, Національний план дій щодо охорони здоров’я, хоч і повільно, але впроваджується в життя. Однак поряд із перевагами він має й слабкі місця. Одне з найуразливіших зокрема — брак розуміння, що впродовж реформування потрібно також змінювати систему управління охороною здоров’я. У плані дій цій проблемі майже нічого не присвячено.

Як показує хай і нетривалий, але досвід модернізації вітчизняної галузі охорони здоров’я, успішність справи залежить від участі всього суспільства, зокрема його найактивніших представників — громадських організацій. Такої думки дотримується і заслужений працівник охорони здоров’я України, член Українського медичного клубу Іван СОРОКА.

іде правди діти: ми вже давно звикли фінансувати заклади охорони здоров’я, попри так звану безплатну медицину. Благодійно-примусовий внесок, незважаючи на його сумнівний правовий статус, процвітає, нерідко збагачуючи не так фінансово-матеріальну базу того чи того закладу, як певну частину його керівництва чи комерційних структур, що присмокталися до нього.
Така залізна логіка, очевидно, вкоренилася й у практиці роботи частини персоналу 3-ї міської лікарні Черкас, куди недавно «швидка» доправила хворого. Маючи статус лікарні швидкої допомоги, заклад забезпечує невідкладними послугами багатьох пацієнтів, які потребують екстреного лікарського втручання. 

Театральна сцена столичного Будинку вчителя. Розпочинається вистава, підготовлена на основі роману професора Олександра Фільца «Двірнича спілка». Дійство — реалії життя. Але сприймаються вони глибше, проникливіше, кличуть до дії… Серед акторів — люди із психічними вадами. Але присутні забувають про це. Піднятися над хворобою їм допомогло мистецтво.
У дискусії про межу між нормальністю та божевіллям зламало списи не одне покоління науковців і філософів. Львівські психіатри вирішили експериментальним шляхом перевірити, який вигляд матимуть на сцені психічно хворі, і створили театральну групу, в складі якої пацієнти, працівники лікарні, професійні актори та волонтери. 

Cорок років тому видатний учений-хірург Олександр Шалімов створив у Києві Науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії. Народившись у багатодітній родині простих селян Липецької області Росії, Олександр Шалімов реалізував головний проект свого життя саме в Києві. Йому судилося стати одним із засновників української хірургічної школи. У створеному ним інституті розроблено нові методики операцій на органах травлення, серця, а також онкологічних операцій, які раніше вважалися майже нереальними. Учні Шалімова відзначають неймовірне чуття Шефа, як вони й досі його називають, на все нове і передове.  

Нині медична наука перебуває в пошуку науково-технічних новацій, які б дали змогу розробити й упровадити у практику інноваційні способи зупинки та запобігання рецидиву кровотеч, а також лікування виразкової хвороби. Тернопільський державний медичний університет ім. Івана Горбачевського представив на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки роботу колективу авторів на чолі з ректором цього ВНЗ членом-кореспондентом НАМН України, професором Леонідом Ковальчуком «Інноваційні технології хірургічного лікування гострих шлунково-кишкових кровотеч».
По подробиці та думки щодо цієї роботи наш кореспондент звернувся до головного хірурга МОЗ України академіка НАМН України Петра ФОМІНА. 

Система «СКІФ» відтворює діяльність людського організму як у нормальному, так і в патологічному стані, показує його реакцію на дію зовнішніх чинників і застосування ліків, дає змогу прогнозувати розвиток хвороб тощо. Це абсолютно українське ноу-хау було представлено на спільному засіданні колегії Міністерства охорони здоров’я, Президії Національної академії медичних наук та Вченої ради Вінницького національного медичного університету, яке відбулося під головуванням міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової.
Ректор вишу, Герой України професор Василь Мороз під час презентації зауважив, що задум створити модель виник у нього ще у 80-х роках минулого століття, а сама робота тривала 15 років. 

Вагітна жінка в Україні вже давно стала національним надбанням з огляду на те, що багато років у нас народжуваність не може перевищити смертність. У цій непростій ситуації надзвичайно важливу роль відіграють перинатальні центри, які один за одним з’являються в країні. Адже тут виходжують крихіток, які з’явилися на світ передчасно, а також дарують надію на народження дитини мамам, що мають серйозні проблеми з вагітністю.  
Наприкінці минулого року Крим теж дочекався відкриття Республіканського перинатального центру. Центру, де на сьогодні вже прийнято більше 1000 пологів. «В середньому за добу ми приймаємо від 10 до 15 пологів.

Запровадження практики сімейної медицини, модернізація системи екстреної допомоги — першочергові завдання, які реалізуються в краї, хоч він і не належать до пілотних щодо впровадження структурних реформ у галузі. За даними, які навів заступник голови облдержадміністрації Андрій Запорожченко, з початку 2012 року в Запорізькій області створено 24 заклади загальної практики сімейної медицини шляхом реорганізації шести сільських дільничних лікарень, шести фельдшерських пунктів, 11 сільських лікарських амбулаторій та однієї новоутвореної амбулаторії сімейної медицини. Понад 30% населення області отримує медичну допомогу в сімейних лікарів, з них майже 70% — у сільській місцевості. З 1 квітня 2013 року діяльність обласної служби екстреної медичної допомоги на всій території регіону координує єдиний центр управління.