ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

У радянських ВПС український батько

Зоряна висота справжнього полковника

Київська письменниця Франції

Минуло століття відтоді, як на залізничній станції Крути, що на Чернігівщині, відбувся бій між підрозділом російської Червоної гвардії та загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва». П’ятигодинне протистояння дало результат. Оборонці Української Народної Республіки призупинили наступ і виграли дорогоцінні чотири доби. Цього було достатньо, щоб укласти Брест-Литовський мирний договір, іншими словами, продовжити життя молодій українській державності.

Зрозуміло, чому творці фільму «КРУТИ 1918», а до них опосередковано належить і держава, без підтримки якої навряд чи таку стрічку можна було б зняти, анонсували його нині, хоч прем’єру заплановано на 6 грудня — у День Збройних сил. Уже незабаром, 29 січня, вшануємо 100-річчя трагічної загибелі студентської чоти під станцією, назва якої, завдяки фільму, сподіваються продюсери, облетить світ. Невеличкий загін юнаків, який став на захист незалежності нашої держави і прийняв за свої переконання мученицьку смерть, — символ патріотизму і жертовності. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Полтавський родовід генія кінокомедій

Смерекова хата пісенного таланту

Трагічна карма всеукраїнського старости 

 Нашим співвітчизникам вкотре нагадали про події Української революції 1917—1921 років. З екранів телевізорів, по радіо і в інтернеті днями жваво обговорювали унікальність тематично-історичної веб-сторінки, яка, за інформацією авторів проекту, об’єднала ці надважливі для сьогодення події. Презентували й не менш цікавий за новизною проект — інтерактивну карту «Місця пам’яті Української революції 1917—1921 років». Про це йшлося під час спеціально організованої Українським інститутом національної пам’яті прес-конференції. Деталі та родзинки на презентації означили голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та історик, співробітник цієї установи Максим Майоров.

Пізнання будь-якої країни зазвичай не обходиться без знайомства з її автентичністю. У Туреччині гріх не побачити кружляння дервішів, у Єгипті — танцю із тростиною, у Грузії — не послухати чоловічого багатоголосся. Усе це в ЮНЕСКО назвали нематеріальною культурною спадщиною, яка потребує охорони від забуття. 

«Життя коротке — мистецтво вічне» — цей давньогрецький вислів давно став крилатим, але інколи він здається доречним як ніколи. Після багаторічної перерви у стінах Одеського музею західного та східного мистецтва знову відкрито античний відділ. Понад 10 років тому в одній із зал зі стелі почала падати штукатурка. Екскурсії сюди припинили, експонати зберігали у фондах. Ремонт і оновлення експозиції відбулися передовсім за підтримки благодійного фонду підприємця Пантеліса Бумбураса.

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Свято державності, що запізнилася

Розстріляний голос України

Голгофа панотцякомпозитора 

Цього року Україна вшановує 85-ті роковини Голодомору 1932—1933 років, і справою честі має стати проведення всіх запланованих тематичних заходів на найвищому організаційному рівні. На цьому зробив акцент Прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час засідання організаційного комітету з підготовки і проведення заходів у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні — геноциду українського народу. Співголовував на заході Глава Адміністрації Президента Ігор Райнін. Думки щодо цього висловлювали провідні історики, представники громадських об’єднань, організацій закордонних українців та уповноважені представники Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури, Українського інституту національної пам’яті.

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Океанський похід героя-підводника

Сувора правда «Залізного потоку»

Чи варті ми Прометеїв?