Банківсько-фінансова криза, хоч би коли вона починалася, передусім позначається на пересічних людях. Не виняток і нинішній дуже складний час: проблеми виникають і у вкладників, і у кредитоотримувачів. «УК» неодноразово писав про те, як людям не повертають їхніх депозитів, термін дії яких закінчився.

Неприємно, коли реклама перериває перегляд улюбленого фільму, цікавої передачі, а тепер ще й випуску новин. Але цей 45-секундний відеоролик, у якому маленьке дівча чистим, невинним голосом співає Гімн України, — хочеться дивитися знову і знову. Бо за душу бере та готовність дитини положити душу й тіло за нашу свободу, навіть за умови, що вона, можливо, й не зовсім розуміє значення цих слів. Але дитина напевне чула їх від когось і бачила, з якою гордістю співали Гімн дорослі.  

З інформації на різних блогах та форумах в Інтернеті, а також із дзвінків до редакції «УК» можна зробити висновок, що людей нині дуже турбує питання повернення своїх депозитів, термін дії яких вже закінчився або триває. 
Як же це зробити із мінімальними грошовими затратами, отримати від банків не лише свої вклади з відсотками, а штрафні відсотки?
Як вважає адвокат Дмитро Гутгарц, перше, що мають зробити вкладники, — перевести спілкування із фінансовою установою з усної форми на офіційну письмову. «Немає потреби дзвонити в банк і спілкуватися з його менеджерами чи касирами.

Приємною новиною став той факт, що 214 місцевих бюджетів у звітному періоді досягли перевиконання за доходами на 33 мільйони гривень. Станом на початок цього місяця в області немає заборгованості із зарплати бюджетникам. Повністю профінансовані і всі соціальні видатки.
Як пояснили волинські податківці, в основі таких позитивних новин — підвищення в регіоні рівня податкової культури, залучення до скарбниці платежів, які раніше сплачували не повністю або не сплачувалися взагалі, та активна виховна робота із платниками податків.

Нам варто знати, як повинні працювати  фінансові  установи у воєнних умовах.  Як мають вибудовуватися відносини між державою та банківським сектором? Яку роль у цьому відіграватимуть державні банки? Адже це все стосується нас — звичайних людей.
Передусім слід сказати, що в будь-якій країні світу фінансово-банківська система — опорна точка для розвитку бізнесу, державних інституцій. Без неї не можуть у сучасному світі існувати ні фізичні, ні юридичні особи. Тому недооцінювати цього, тим більше в умовах, коли в Україні тривають воєнні дії, не лише не можна, а й навіть злочинно. Інакше країна порине в хаос.  

На сучасному етапі наша держава переживає безпрецедентну консолідацію народу і чинної влади. Це зумовлено і драматичними подіями на сході України, і бажанням суспільства практично освоїти життєво важливі стандарти цивілізованої Європи.

У жовтні цього року Верховна Рада України у межах антикорупційних ініціатив уряду ухвалила новий Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». 

Проблематика, яка була притаманна останніми тижнями валютно-фінансовому ринку України, минулої п’ятниці та понеділка 10 листопада ще більше загострилася.  7 листопада гривня перейшла рубіж, який вважався психологічним, — 15 гривень за долар. Як тільки Нацбанк установив, за підсумками свого аукціону, середньозважений курс на рівні 14,52 гривні за долар, його вартість на міжбанку злетіла до 15,20 гривні за одиницю американської валюти.

Наприкінці вересня цього року Нацкомфінпослуг (комісія) оприлюднила останню версію проекту свого розпорядження щодо створення  сприятливих умов для діяльності лізингових компаній. Це проект положення про реєстр осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. Згідно з цим документом, розпорядження регулятора від 22 січня 2004 року №21 визнано таким, що втратило чинність.

Чиновники поспішили відрапортувати про прогресивність цього документа, проігнорувавши 9 поправок з 11, які пропонувала внести до цього положення  асоціація «Українське об’єднання лізингодавців».

А також намагатиметься якомога швидше і дорожче продавати на торгах активи, які залишились у фінустанов після визнання їх неплатоспроможними, і шукатиме інвесторів для банків, у які введено тимчасові адміністрації. Про таке завдання Фонду гарантування вкладів фізосіб розповів під час прес-клубу його директор-розпорядник Костянтин Ворушилін.
За його словами, фонд  не був розрахований на таке масове падіння банків і кризу банківської системи. Йому забракло грошей для повернення всім вкладникам банків, що збанкрутували, гарантованої суми 200 тисяч гривень. Тож страхувальникові депозитів нещодавно довелося піти на складну процедуру фінансового наповнення.  «Основне джерело фінансування фонду — це відрахування банків залежно від кількості вкладів. На жаль, їх не вистачає, тому фонд взяв гроші в кредит у Нацбанку під ставку 12,5%», — пояснив він. 

У важкі часи країна та її гро   мадяни стоять пе   ред нелегкими випробуваннями. Ось така болюча тема, як неповернення депозитів пересічним і не дуже вкладникам українських банків згідно з горезвісними постановами Нац   банку. Це триває досі, і обсяги неповернень, так само, як і кількість звернень до судів власників депозитів, щоб «вибити» свої кревні у фінансових установ, значно зросла. Дії регулятора незаконні — впевнені майже всі юристи.
Згадаймо історію та викладімо читачу ретро   спективу цього питання. Почалося все з того, коли в найстрашніші для України дні й тижні наприкінці лютого 2014 року регулятор ухвалив постанову №104, згідно з якою обмежувалася можливість зняття депозитів в іноземній валюті: за вкладом його власник міг отримати, приміром, у доларах не більше суми, еквівалентної 15 тисячам гривень за офіційним курсом Нацбанку. За умови дострокового розірвання валютного депозиту його суму виплачували вкладникові у гривнях за курсом купівлі валюти банку на день операції.