Питання створення кредитного реєстру Нацбанку, який містив би всю корисну інформацію щодо потенційних і наявних отримувачів позик у наших банках, пробуксовує. Воно тупцює на місці з вини саме розробників відповідного законопроекту №3111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України».

Мета такого документа цілком зрозуміла: регулятор хоче мати докладнішу інформацію про всіх кредитоотримувачів, їхні історії, щоб запобігти ризикам надання банками позик нечесним фізичним та юридичним особам. Адже не секрет, що таких у нас чимало. Проте відомо, що приватні бюро кредитних історій, які в нас вже давно існують, не завжди охороняють таємниці позичальників для так званих третіх осіб, які не повинні знати про кредитоотримувачів. І часто-густо використовують її для свої корисливих цілей. Приміром, дізнатися із таких бюро можна чимало: адресу позичальника, телефони тощо. А це є пряме «наведення»  на кредитоотримувачів різного роду злодіїв та шахраїв.

«Авангард» став останнім із вітчизняних аграрних емітентів, які мали реструктуризувати свої боргові цінні папери. Окрім нього, на ринку єврооблігацій (євробондів) такі цінні папери розміщували ще чотири агрокомпанії. Це «Миронівський хлібопродукт» (МХП), «Мрія», «Агротон» і Укрлендфармінг — материнська компанія «Авангарду». Останній не реструктуризував свої бонди на суму $500 мільйонів у цьому році, оскільки їхнє погашення заплановано на  2018 рік. 

За 9 місяців цього року кредитна спілка «Кредитсталь» (Маріуполь Донецької області) видала 888 кредитів на 4,5 мільйона гривень. Ця спілка обслуговує членів профспілки гірників і металургів, які працюють і живуть у місті (а це 8,5 тисячі людей).

«Банківська система в Маріуполі нині не працює, кредитують населення лише чотири банки, а всі інші тимчасово припинили кредитування або закрили філіали. Торік «Кредитсталь» не припинила роботи навіть під обстрілами. Але навряд чи ми витримаємо удари, завдані Державною фіскальною службою України, яка посилює податковий тиск на кредитні спілки», — під час форуму українських кредитних спілок у Києві повідомив голова спостережної ради КС «Кредитсталь» Юрій Ковальов. 

Підприємства у ринковій економіці наражаються на ризики, наслідком яких може бути й припинення виробничої діяльності. Конкуренція відсіює слабких гравців з ринку, що є стимулом для підвищення ефективності та технологічної модернізації. Проте держава не може кинути напризволяще стратегічно важливі підприємства та державні банки, оскільки це призведе до багатьох банкрутств та припинення надання соціально важливих послуг. Для запобігання цьому держава має володіти інструментарієм допомоги підприємствам у разі фінансової скрути. 

Останніми днями експерти і деякі ЗМІ пишуть про те, що банки поступово почали зменшувати депозитні ставки, мовляв, банкірам уже немає потреби заманювати своїх вкладників супервисокими відсотками. Так це чи ні? А може, картина на цьому ринку не однозначна, а строката? Це намагався з’ясувати «УК». 

На вітчизняному ринку недержавного пенсійного забезпечення вирують неабиякі пристрасті. Недержавні пенсійні фонди (НПФ), які згідно із Законом №1057 «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 2003 року були покликані стати істотним додатком до вмираючої солідарної пенсійної системи, стають об’єктом… ліквідації. НПФ діють в Україні з 2004 року, це аналоги найпопулярнішого у світі засобу здійснення заощаджень на старість. НПФ залучають пенсійні внески вкладників, інвестують кошти для їхнього збільшення та захисту від інфляції у різні види активів (депозити, цінні папери, нерухомість тощо).

За рахунок таких пенсій закордонні пенсіонери мають забезпечену старість. 

Оцінюючи надійність банківських депозитів, рейтингове агентство «Стандарт-Рейтинг» проаналізувало понад 20 чинників, зокрема показники квартальної фінансової звітності банків і динаміку їхніх нормативів. У дослідженні за підсумками другого кварталу 2015 року взяли участь 70 банків із 127 платоспроможних. Із 70 банків, які увійшли у дослідження, депозити 20 отримали найвищу оцінку. До банків з найвищою оцінкою традиційно належать українські держбанки, банки з участю іноземного капіталу та кілька банків із приватним українським капіталом (див. таблицю). 

Програма розвитку національного фінансового сектору до 2020 року передбачає досить амбітні цілі, зокрема консолідацію і розвиток біржової інфраструктури фінансового ринку. За словами очільника комісії з цінних паперів, біржа — це прозоре, ефективне і технологічне ціноутворення. Втім, слово і діло регулятора розходяться, а стосовно біржових майданчиків з українським і російським капіталом є подвійні стандарти, причому не на користь першого.

У що західні інвестори готові вкладати кошти в Україні і що гальмує їхній прихід до нас? Що могло б покращити бізнес-процеси у нашій державі? Про це кореспонденту «УК» вдалося поспілкуватись із відомим бізнесменом, антикризовим стратегом і автором бестселерів Джоном Вон Ейкеном під час його нещодавнього візиту до Києва. 

Досі на ринку валютних іпотечних позик, на превеликий жаль, панує схвильованість та невизначеність. Чи буде порозуміння у питаннях реструктуризації валютної іпотеки?

По-перше, у країні діє мораторій на виселення валютних позичальників зі своїх помешкань, які — фактично банківська застава.

По-друге, питання, пов’язане із долею скандально відомого закону 1558-1 «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті», який ухвалено у третьому читанні 2 липня цього року, практично зависло у повітрі. Нагадаємо, що після цього і Нацбанк, і Незалежна асоціація банків України (НАБУ), і всі керівні посадовці країни особисто висловилися вкрай негативно з приводу ухвалення документа. Тоді вони зазначали, що закон призведе до краху банківської та фінансової систем країни.