Цей рік Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародним роком лісів. У  спеціальній резолюції асамблея підкреслила: хоча останнього десятиріччя темпи зникнення зелених насаджень у світі скоротилися, проте вони ще залишаються на тривожно високому рівні. Водночас ООН звернула  увагу на те, що є ціла низка позитивних прикладів досягнення вагомих результатів у справі збереження та відновлення лісів. Приємно відзначити: чимало таких прикладів маємо і в нашій країні. Серед кращих колективів — одне з найбільших підприємств Житомирського обласного управління лісового господарства — Ємільчинське. Напередодні професійного свята трудівників зелених нив — Дня працівників лісу — запрошуємо в мандрівку до поліщуків на лісові кордони поліської глибинки.

Лише 4,8% території Дніпропетровщини покрито лісами, тоді коли оптимальний показник лісистості для степової зони, за розрахунками вчених, — 8-10%. Отже, зелені масиви у Придніпров’ї бажано збільшити хоча б удвічі. В промисловому регіоні, де підприємства завдають великої шкоди довкіллю, насадження не справляються зі своєю захисною екологічною функцією. Однак сьогодні актуальним є питання не стільки розведення нових лісів, як збереження існуючих. Саме ця думка була  провідною на засіданні обласного прес-клубу реформ, присвяченому темі «Ліси Дніпропетровщини».

 Ліси займають приблизно третю частину території Чернігівщини. От тільки що дрімучі хащі, якими вони славилися з давніх-давен, залишилися в літописах і казках: нині всі насадження — від сторічних до одноденних — під пильним наглядом лісівників. До речі, немає нині «дрімучості» і в користуванні лісовими дарами — завдяки розвитку науки і освоєнню нових технологій.

Протягом останнього тижня в області відбувається очищення території від непридатних агрохімікатів. Так, на сьогодні, з території Казанківського району вивезено близько 25 тонн пестицидів. На території Новоодеського району розпочалося проведення робіт із забезпечення екологічного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження не придатних до використання  пестицидів і тари від них.

У багатьох випадках колишні колгоспні приміщення з пестицидами стали руїнами. 

— На сьогодні ніхто не може точно сказати, які процеси відбулися між залишеними напризволяще хімічними речовинами, — зауважує начальник Державної екологічної інспекції в Чернігівській області Леонід Бурковський. — Тому ситуація із забрудненням як поверхневих водойм, так і підземних водних горизонтів стає дедалі загрозливішою.

 Хто з нас не любить провести літню відпустку чи вихідні дні біля природного водоймища. Тільки-но пригріє сонечко, як береги заповнюються сотнями бажаючих позасмагати і покупатися. Але чи розуміємо ми, яка небезпека очікує на нас під час такого відпочинку?

 Якби в Україні існував музей природних раритетів, то люди відвідували б Кременчуцькі плавні не тільки як експонат, створений природою, а й як символ життєдайної сили, символ радості буття. Їхні краєвиди давали натхнення письменникам, поетам і художникам. Божою ласкою ці природні ланд?шафти Дніпра і понині залишаються первозданними та недоторканними. Про значимість кременчуцьких плавнів у житті Славутича кореспондентові «УК» розповідає їхній ревний опікун і захисник, відомий український біоеколог Володимир Никифоров.

 Зі шкільної лави відомо, що в 988 р. у річці Почайна відбулося хрещення киян. Нині, за всього бажання, згадану річку не знайти. Невже вона зникла? Якщо так, то чому не зникла Либідь, згадки про яку також сягають глибини віків? Та й важко повірити в те, що киян (нехай навіть кількасот) можна було охрестити в маленькій річці. Отже, гарантовано Почайна мала бути достатньо великою. І все ж таки факт залишається фактом: нині Почайни немає.

— Беріть-беріть, бо в рядах все одно нічого немає! — люб’язно запропонувала літня жінка в’язку в’яленої тарані, розташувавшись у холодочку прямо біля входу на центральний базар Маріуполя. 

— А хіба дозволяють торгувати?

— Де там! Ганяють… Та хіба всіх розженеш!? — чесно зізналась вона.

Цей короткий діалог — зайве підтвердження того, що всіх мешканців і гостей міста й справді дуже важко переконати утриматися від бажання посолонцювати рибою з Азовського моря чи скупатися там.

 На відкритті цьогорічної виставки «Зелений тиждень» у Берліні прозвучало: «Якщо ще кілька років тому екологічне землеробство видавалося таким собі екзотом, то зараз фінансово заохочувана біологічно чиста сільськогосподарська продукція завойовує дедалі ширший сегмент ринку. Отже, можна упевнено говорити про зелену еволюцію у сфері аграрної політики».